Зустрів війну підлітком, а зараз служить у 92-й ОШБр: історія оператора дронів

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 92-ї ОШБр імені Івана Сірка, передає Слобідський край.

Сергій із позивним Котик — військовослужбовець 1-го штурмового батальйону 92-ї ОШБр. Нині він працює оператором безпілотних літальних апаратів. Війну він зустрів ще підлітком, коли російські війська окупували його рідне Дебальцеве на Донеччині.

До армії Сергій долучився у 2021 році. До цього навчався у залізничному училищі в Лимані. За його словами, бажання стати військовим з’явилося ще у школі, тому він самостійно зібрав документи і подався до військкомату.

На початку повномасштабного вторгнення Сергій перебував на позиціях між Волновахою та Маріуполем. Згодом разом із підрозділом відійшов і закріпився в районі Вугледара. 

Спочатку служив у піхоті. Пізніше набув досвіду роботи на бойовій машині піхоти — був навідником-оператором БМП-1. Згодом, за його словами, вирішив перейти у напрямок безпілотників.

«Я почав шукати в інтернеті, куди можна перевестися, бо у нашій бригаді на той момент напрямок дронів ще не був так розвинений. Так я знайшов 92-гу бригаду — 1-й штурмбат. Залишив свій номер телефону, мені подзвонили, оформили на службу — і через «Армія+» я без проблем перевівся. Я пройшов адаптацію у підрозділі і одразу виїхав на позицію — це була Курська область», – розповів військовий.

Спочатку працював на аеророзвідці — виявляв позиції противника, його переміщення та техніку. Згодом перейшов на так званий «бомбер» — безпілотник типу «Мавік» із системою скиду боєприпасів.

За його словами, робота оператора БпЛА передбачає як спостереження за противником, так і безпосереднє ураження цілей. Сергій зазначає, що саме такі дрони дозволяють ефективно стримувати просування противника і підтримувати піхоту.

Попри те, що він пробував працювати з FPV-дронами на симуляторі, для себе обрав «Мавіки» — як для розвідки, так і для ударних завдань.

Раніше ми розповідали про вчителя історії з Вовчанська на Харківщині, який після початку повномасштабної війни пішов до війська. Нині він служить у Нацгвардії та згадує рідне місто і своїх учнів, частина з яких загинула на війні.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».