У 22 роки — заступник командира роти: історія військового 41-ї ОМБр
Військовий із позивним Факір долучився до ЗСУ у 18 років і нині служить заступником командира роти у 41-й окремій механізованій бригаді, яка, зокрема, виконує бойові завдання на Харківщині.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41-ї ОМБр, передає Слобідський край.
Повномасштабне вторгнення 18-річний Сашко зустрів у Києві. Разом із друзями він добровільно долучився до лав Збройних сил України та вирушив на перші бойові завдання в район Ірпеня.
Нині Факір служить у 41-й окремій механізованій бригаді, яка виконує бойові завдання на Харківщині. Обіймає посаду заступника командира механізованої роти з психологічної підтримки персоналу та має звання молодшого лейтенанта.
За його словами, військову справу він опановував уже під час служби.
«Я вчився військовій справі з нуля. Починав стрільцем, далі був кулеметником, водієм, оператором засобів РЕБ. Після захисту Києва воював у Запорізькій, Донецькій, Харківській, Херсонській областях. У 2023 році я отримав осколкове поранення під Бахмутом. На щастя, одужав», – розповів Олександр.
Згодом він приєднався до 41-ї ОМБр, де обіймав різні посади — був стрільцем-снайпером, водієм, командиром відділення. З огляду на бойовий досвід і навички роботи з людьми його направили на офіцерські курси. Після їх завершення у 22 роки Факір став заступником командира роти.
Нині, за його словами, основна частина служби — це робота з особовим складом: спілкування з військовими, допомога у вирішенні побутових і психологічних питань, підтримка підрозділу.
Військовий зазначає, що важливо, аби бійці довіряли командиру і не боялися звертатися по допомогу.
До війни Сашко захоплювався історією України. Він родом із Черкащини, у школі займався науковими дослідженнями, які згодом публікувалися в Малій академії наук. За його словами, особливий інтерес викликали теми козацтва, визвольних змагань і боротьби проти радянської влади.
«Мене особливо цікавила епоха Козаччини, визвольних змагань української нації початку 20-го століття, опір більшовицькій окупації. Я добре розумію, що наш північний сусід – це наш найзаклятіший ворог протягом століть. І серцем відчував, що буде ще війна. Зараз дуже цікаво провести паралелі між сьогоденням і минулим. Я постійно розповідаю ці всі деталі побратимам», – розповідає офіцер.
Надалі Олександр планує продовжувати службу в ЗСУ та повернутися до вивчення історії. Зокрема, хоче зафіксувати бойовий шлях своєї бригади.