Став штурмовиком у свої 50: історія бійця з харківської бригади

Історію бійця на своїй сторінці у Facebook розповіла пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».

Віталій народився у Харкові, але половину свого життя прожив з родиною в Сибіру. Його батьки працювали на легендарних будівництвах СРСР. Кожного літа він приїжджав на канікули в Україну, і ці враження залишили незабутній слід у його пам’яті.

– Тоді мені здавалось, що Україна – це маленька європейська держава на кшталт Швейцарії. Все було таке маленьке, акуратне і зроблено з розумінням. Тут люди були доброзичливі, можна було по місту пройти без бійки. Тут урни були для сміття. Тут відчувалась цивілізація. Це моя Батьківщина, – згадував він.

У 90-х роках Віталій повернувся в Україну. Вже тоді він розумів, що війна неминуча, і от настав лютий 2022 року.  Бажання боронити Батьківщину було ще на початку повномасштабного вторгнення, але з певних причин він не міг цього зробити раніше. Навесні 2023 року Віталій зміг долучитися до Сил територіальної оборони ЗСУ. Хоча чоловік мав можливість не служити у війську, адже закон дозволяє батькам трьох дітей залишатися вдома, проте, каже, серце та совість не дозволили йому залишитися осторонь. І попри свої 50 років, він записався в штурмову групу.

– Я все-таки чоловік і повинен боронити свій народ, інакше я не буду себе поважати. Імперія пішла у свою останню атаку, або переможе і буде можливість прожити ще 50-100 років, або розвалиться, – зазначає військовий. 

Раніше ми писали про Анатолія з позивним «Гном» — військовослужбовця 120-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. До армії чоловік потрапив у січні 2022 року. За цей час встиг повоювати на Харківщині та Донеччині.

Та про  Маквіна – військовослужбовця 92-ї ОШБр. За час служби він встиг повоювати на Харківщині, Луганщині та Донеччині. А нещодавно чоловік отримав свою першу відзнаку – нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.

А також про Дениса – заступника комбата з морально-психологічного забезпечення у 3-й окремій танковій Залізній бригаді. Під час повномасштабної війни він зустрів харків’янку Катерину, яка невдовзі стала його дружиною.