Підписка на розсилку

Хочу отримувати головні новини:

Його списали, але він знову виконує бойові завдання на Харківщині: історія бійця 92-ї ОШБр

19.03.2026 19:56
Історія військовослужбовця 92-ї ОШБр
Боєць із позивним Берс / Фото: скриншот з відео 92-ї ОШБр

Боєць із позивним Берс після поранення і звільнення зі служби добровільно повернувся до підрозділу, щоб продовжити захищати Україну.

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 92-ї ОШБр, передає Слобідський край.

Боєць 92-ї окремої штурмової бригади ЗСУ з позивним Берс воює вже чотири роки. Сьогодні він служить водієм взводу ПТРК першого штурмового батальйону та виконує бойові завдання на Харківщині.

29-річний військовий на ім’я Вадим підписав контракт у 25 років. Каже, що спочатку хотів служити в артилерії.

«Я підписав контракт, мені тоді було 25 років. Спочатку мене не брали, але я дуже хотів в артилерію, бо з моїми габаритами міг би підносити снаряди. Проте не склалося. Мене направили вчитися на танкіста, але я відмовився — подумав: який із мене танкіст. У підсумку потрапив у піхоту», — розповідає військовослужбовець.

Разом із підрозділом він брав участь у боях за Харківщину, а також у наступальних діях у напрямку Луганської області.

Під час одного з боїв Вадим отримав кульове поранення в ногу. Після цього він близько пів року проходив лікування. Військово-лікарська комісія визнала його непридатним до служби з подальшим переглядом, і чоловіка перевели до територіального центру комплектування.

Однак у військкоматі військовий пробув недовго.

«Вдома не сиділося. Мені здавалося, що я дуже мало зробив для держави», — говорить Берс.

Згодом Вадим зв’язався зі знайомим, який служив у першому штурмовому батальйоні, і вирішив повернутися до війська. Після цього він знову став до служби у складі 92-ї окремої штурмової бригади, яка виконує бойові завдання на Харківщині.

Сьогодні Берс продовжує службу разом із побратимами та бере участь у стримуванні російських військ.

Раніше ми розповідали про українського військового із позивним Моджахед, який пережив окупацію, важке поранення та бої на різних напрямках фронту. Тепер він обороняє Харків і каже, що воює заради майбутнього своєї доньки.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».