Перед військкоматом подзвонив настоятелю й отримав благословення: історія помічника капелана з Харківщини

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

Після повернення на батьківщину питання, якою мовою спілкуватись, узагалі не було. Євгеній розповідає, що його батько був військовослужбовцем, а от традиції відвідувати церкву – в сім’ї не було.

– Батько й мати не були ані атеїстами, ані сильно віруючими. Я вперше пішов до церкви у 17 років. А у 2018 році поїхав провідати друга в лікарню у Полтаві, це за 100 кілометрів від мого дому. У мене був вільний час, і я з цікавості зайшов до Свято-Миколаївської церкви, – каже «Ворон».

Після цього Євгеній часто їздив до тієї церкви, щоб відвідати богослужіння і поспілкуватись з отцями Олександром і Романом. З 2019 року почав співати в церковному хорі. 15 лютого 2022 року, повертаючись з чергової поїздки з Полтави, чоловік зайшов до штабу територіальної оборони в Краснограді.

– Я розумів, що буде війна і що ми можемо втратити країну. Єдине, що я міг зробити в тих умовах – записатись у тероборону. Одразу почав проходити медичну комісію й оформлювати необхідні документи. 24 лютого я повинен був їхати у Красноград здавати кров на аналіз. Прокинувся о 6-й ранку, й батьки мені сказали, що почалася війна. Я одразу зрозумів, що час прийшов, – розповідає військовий.

Тоді чоловік сказав батькам, що здасть аналізи та приїде, хоча розумів, що додому повернеться нескоро.

– Звісно, тоді ні про які аналізи вже ніхто й не думав. Мені здається, що батьки також усе зрозуміли, але нічого не відповіли. Коли я їхав з рідної Кобзівки до Краснограда, мене здивувало, що по швидкісній трасі на Дніпро я їхав один, а назустріч мені по двох смугах їхало безліч цивільних автомобілів. Я перед військкоматом подзвонив своєму настоятелю й отримав від нього благословення, – говорить «Ворон».

Уже о 7:40 чоловік був у кабінеті начальника штабу. Тоді у батальйоні було близько 20 людей.

– Зранку 25 лютого ми отримали зброю, а 27 лютого була перша перестрілка. Почалося воєнне життя. Я був стрільцем, розвідником і зв’язківцем, за цей час було різне – й обстріли, й загиблі побратими. Запам’яталось, як капелан сусіднього батальйону хрестив хлопця в холодних окопах під Курдюмівкою, – згадує Євгеній.

Раніше ми писали про командира роти у 5-й Слобожанській бригаді Національної гвардії України Дениса з позивним «Шрам», який у свої 24 роки вже встиг пройти бої за Харків, Балаклію, Куп’янськ і Кремінну.

А також про Віталія з позивним «Клім» – військовослужбовця бригади «Спартан», який двічі вважався загиблим та двічі потрапляв у полон.

Та про молодшого лейтенанта батальйону розвідки Віталія з позивним «Псих» – бійця 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, яка брала участь у звільненні Харківщини у вересні 2022 року.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.