Нищити ворога тероборонівцям допомагали місцеві Ізюма: історія бійця ТрО

Історію бійця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

Чоловік раніше про військову службу навіть і не думав, до того ж мав «білий білет» за станом здоров’я. Але вдома залишитися не зміг.

– 24 лютого був у відрядженні в Первомайському. Ми зрозуміли, що щось не так, бо почали літати літаки. Я одразу повернувся додому, забрав дітей, відвіз їх у більш безпечне місце. А сам зібрав рюкзак та необхідні речі. Мій друг був контрактником в Ізюмському окремому батальйоні територіальної оборони, він збирався їхати в Ізюм, і я поїхав з ним, – розповідає «Дрон».

Андрій зізнається, що спочатку родина намагалася відмовити його йти воювати, проте для себе він вирішив – потрібно стати на захист держави.

– Дружина сварила мене за те, що я взимку не ношу зимову куртку. Я завжди жартома відповідав, коли доведеться йти на війну – тоді й одягну. От коли я їхав з другом в Ізюм, я ще раз заїхав до своєї родини. Вона побачила мене в зимовій куртці – й розревілася… Слідом за нею розплакались батьки й діти. Спробували мене відмовити, але не вийшло, – згадує чоловік.

Адаптуватися до реалій війни Андрію довелося одразу після приєднання до батальйону, адже Ізюм та навколишні населені пункти вже були під ворожими ударами.

– Тільки-но отримав зброю – нас одразу чекала група біля військкомату, ми побігли на позиції. Було «весело», особливо коли крила авіація. Враження – дуже яскраві. Все було хаотично, ми були на позиціях з іншими підрозділами. В жорстких боях ми завдавали окупантам втрат, але зрештою були змушені відійти під загрозою оточення. Мій підрозділ охрестили «групою селюків», про наші пригоди потім писали в пресі, – каже «Дрон».

Андрій розповідає, що «група селюків» складалася переважно з місцевих жителів. Після відходу українських військ мешканці, які лишилися в окупації, передавали тероборонівцям розташування ворожих об’єктів, а ті передавали їх далі – розвідці та артилерії. Оскільки всі місцеві, наводити на російські цілі було дуже легко, орієнтири відомі з дитинства, тож спільна робота була дуже ефективною.

– Все це круто працювало, ми отримували інформацію від цивільних в окупації, передавали її далі у вигляді координат. А потім місцеві розказували, як класно було бачити, що ворог отримує те, на що заслуговує, – говорить військовий.  

Раніше ми розповідали про Андрія на псевдо «Скло». Він – боєць Національної гвардії України. Чоловік отримав кулю від снайпера, потрапив під артобстріл, але, незважаючи ні на що, збирається знову стати на захист України.

А також про майора медичної служби Надію. 

Та про те, що боєць з Ізюма Богдан «Сільвер», який втратив ногу в бою, взяв участь в «Іграх нескорених». 

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.