Навіть після поранення повернеться у стрій: історія бійця з харківської бригади

Історію бійця прикордонна бригада «Сталевий кордон» виклала на своїй сторінці у Telegram, повідомляє медіа «Слобідський край». 

На момент початку повномасштабного вторгнення Олег проходив службу в одному з прикордонних підрозділів на кордоні з Польщею. Боєць, маючи змогу залишитись проходити службу на кордоні, за власним бажанням перевівся в новостворену на той час, прикордонну бригаду «Сталевий кордон».

– Тоді масово люди виїжджали з України в Європу, тікаючи від війни. Були великі черги. Я після початку повномасштабної війни міг продовжити там службу. Тоді хлопці їхали на передову, і я вирішив поїхати з ними на фронт, щоб захищати Україну, бо це наша держава. Тим більш, я військовий, я повинен захищати, я давав присягу, – каже Олег.

Нещодавно боєць отримав поранення в голову та проходить реабілітацію.

– Літали дрони з мінами, ми чули, але не бачили й був скид і мене заділо осколками, вони мені під каску залетіли. Але завдяки тому, що у мене була каска та бронежилет я вижив. Потім мене привезли в лікарню та почали витягати скалки. Вони малесенькі, але розлітаються з дуже великою швидкістю, людину просто може «пришити», – розповідає військовий.

Чоловік зізнається, що вже не може дочекатися повернення до своїх побратимів аби стати на захист рідної Батьківщини.

– Я зараз почуваюся добре, планую й надалі захищати Україну, бо якщо не ми, то хто, це ж наша держава. Я рідним не говорив про поранення, розкажу коли вже мир буде. Додому хочеться, але що там зараз робити, нам потрібно перемогти, а після цього вже й вдома робота знайдеться. Я ще одружитися планую, та й мама внуків просила, – говорить Олег.

Раніше ми писали про Миколу та його сина Дмитра, які коли почалася повномасштабна війна, до військкомату вони пішли разом. Там їх направили до 3-ї окремої танкової бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі. Нині Дмитро служить у польовому вузлі зв’язку, а Микола – в одному з танкових батальйонів.

Та про Марію – військовослужбовицю Ізюмського окремого батальйону територіальної оборони 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Спочатку жінка займалася волонтерством, потім виїхала за кордон, але згодом доєдналася до ЗСУ.

А також про військового капелана з 3-ї окремої танкової Залізної бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі, народився у священицькій сім’ї. Його дитячі роки минули на Вінниччині, а пізніше сім’я переїхала до нового місця служіння батька – на Хмельниччину.