«Ми починаємо більше цінити те, на що раніше не звертали уваги»: історія бійця ТрО
Денис з позивним «Кеп» – військовослужбовець Чугуївського окремого батальйону територіальної оборони. До повномасштабної війни був працівником агропідприємства на Зміївщині, а також брав участь в АТО та ООС.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Воювати «Кеп» пішов ще у 2015 році в складі 17-ї танкової бригади, після цього уклав трирічний контракт і став служити у 53-й механізованій бригаді. У 2021 році Денис повернувся до цивільного життя та був упевнений, що більше не буде пов’язаний з військовою справою. Проте відпочивати довго не довелося, з початку повномасштабного вторгнення чоловік, не вагаючись, поїхав до військкомату та потрапив до Чугуївського окремого батальйону ТрО.
– Так вчинили багато моїх односельців, серед яких були знайомі ще зі школи. Вони й «принесли» в батальйон прізвисько «Кеп», адже я з дитинства мріяв бути військовим та стати офіцером, – каже чоловік.
Денис брав участь у визволенні Харківщини. Згадує, як під час осіннього контрнаступу «затрофеїли» ворожу техніку.
– Коли ми звільнили один з населених пунктів у Чугуївському районі, почали детально обстежувати посадки поруч, щоб не було мін, розтяжок або ворогів, які заблукали. Тоді й знайшли багатоцільовий легкоброньований тягач, який у народі звуть «мотолига». Вона була не ушкоджена, але мала багато підтікань, не було масла у двигуні. Ми вирішили евакуювати її трохи далі від першої лінії. Ледве підняли на трал, тепер ремонтуємо, сподіваюся, вона допоможе нашій перемозі, – говорить боєць.
«Кеп» упевнений, що війна змінила всіх – і цивільних, і військових.
– Кожен з нас уже не такий, як до війни. Щодо мене, то я помітив, що можу витримати більше, ніж раніше, фізично й морально. А ще зрозумів, що всі ми починаємо цінити більше те, на що раніше не звертали уваги. Війна – це величезне психологічне навантаження. Але мені допомагає думка про те, що вдома чекають дружина, син та батьки. Мені це надає більше сил, – зізнається військовий.
Загалом сім’я для Дениса – найбільший мотиватор. Зв’язок з рідними він намагається тримати щоденно, проте це не завжди можливо. В таких випадках, каже, хоча б через побратимів передає, що в нього все добре.
– Уся моя сім’я не хотіла, щоб я знов ішов на війну, бо я щойно повернувся з ООС з Донецької області. Було тяжко розлучатися знову, але всі розуміли, що, якщо я відмовлюся, інші хлопці відмовляться – захищати Україну буде нікому, – розповідає Денис.
Чоловік говорить, що зараз зовсім не думає про майбутнє, а концентрується на сьогоденні та всіма силами наближає Перемогу.
Раніше ми писали про «Хіміка» – офіцера 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан». З початку повномасштабної війни він добровільно приєднався до лав Національної гвардії.
А також про нацгвардієйця Валентина на псевдо «Шелбі», який служить у 3-й бригаді оперативного призначення «Спартан» із січня 2023 року. За цей час він встиг пройти через важкі бої в Бахмуті, поранення та повернення в стрій.
Та про Олексія з позивним «Лан» – добровольця Красноградського окремого батальйону Харківської бригади ТрО. Чоловік уже понад дев’ять років дає відсіч ворогу.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
Одружився 22 лютого 2022 року та мріяв про родину — історія бійця з Лозівщини
«Хом’як» із Харкова: історія сержанта, який вижив від авіаудару і повернувся на фронт
Тричі просився на фронт: як офіцер у відставці з Харківщини став командиром взводу
Проректор ХНУВС, що захищає небо Харківщини: історія командира «Фенікса»