«Ми починаємо більше цінити те, на що раніше не звертали уваги»: історія бійця ТрО
Денис з позивним «Кеп» – військовослужбовець Чугуївського окремого батальйону територіальної оборони. До повномасштабної війни був працівником агропідприємства на Зміївщині, а також брав участь в АТО та ООС.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Воювати «Кеп» пішов ще у 2015 році в складі 17-ї танкової бригади, після цього уклав трирічний контракт і став служити у 53-й механізованій бригаді. У 2021 році Денис повернувся до цивільного життя та був упевнений, що більше не буде пов’язаний з військовою справою. Проте відпочивати довго не довелося, з початку повномасштабного вторгнення чоловік, не вагаючись, поїхав до військкомату та потрапив до Чугуївського окремого батальйону ТрО.
– Так вчинили багато моїх односельців, серед яких були знайомі ще зі школи. Вони й «принесли» в батальйон прізвисько «Кеп», адже я з дитинства мріяв бути військовим та стати офіцером, – каже чоловік.
Денис брав участь у визволенні Харківщини. Згадує, як під час осіннього контрнаступу «затрофеїли» ворожу техніку.
– Коли ми звільнили один з населених пунктів у Чугуївському районі, почали детально обстежувати посадки поруч, щоб не було мін, розтяжок або ворогів, які заблукали. Тоді й знайшли багатоцільовий легкоброньований тягач, який у народі звуть «мотолига». Вона була не ушкоджена, але мала багато підтікань, не було масла у двигуні. Ми вирішили евакуювати її трохи далі від першої лінії. Ледве підняли на трал, тепер ремонтуємо, сподіваюся, вона допоможе нашій перемозі, – говорить боєць.
«Кеп» упевнений, що війна змінила всіх – і цивільних, і військових.
– Кожен з нас уже не такий, як до війни. Щодо мене, то я помітив, що можу витримати більше, ніж раніше, фізично й морально. А ще зрозумів, що всі ми починаємо цінити більше те, на що раніше не звертали уваги. Війна – це величезне психологічне навантаження. Але мені допомагає думка про те, що вдома чекають дружина, син та батьки. Мені це надає більше сил, – зізнається військовий.
Загалом сім’я для Дениса – найбільший мотиватор. Зв’язок з рідними він намагається тримати щоденно, проте це не завжди можливо. В таких випадках, каже, хоча б через побратимів передає, що в нього все добре.
– Уся моя сім’я не хотіла, щоб я знов ішов на війну, бо я щойно повернувся з ООС з Донецької області. Було тяжко розлучатися знову, але всі розуміли, що, якщо я відмовлюся, інші хлопці відмовляться – захищати Україну буде нікому, – розповідає Денис.
Чоловік говорить, що зараз зовсім не думає про майбутнє, а концентрується на сьогоденні та всіма силами наближає Перемогу.
Раніше ми писали про «Хіміка» – офіцера 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан». З початку повномасштабної війни він добровільно приєднався до лав Національної гвардії.
А також про нацгвардієйця Валентина на псевдо «Шелбі», який служить у 3-й бригаді оперативного призначення «Спартан» із січня 2023 року. За цей час він встиг пройти через важкі бої в Бахмуті, поранення та повернення в стрій.
Та про Олексія з позивним «Лан» – добровольця Красноградського окремого батальйону Харківської бригади ТрО. Чоловік уже понад дев’ять років дає відсіч ворогу.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
Ми маємо поставити крапку в цій війні: історія бійця з харківської бригади
Як пілот дрона з ОТУ «Харків» зірвав ворожий штурм
Від стрільця до помічника командира: історія тероборонця з Харківщини
Кивнув на інвалідність і поповнив лави тероборонців: історія бійця з Харкова