Люди – це найбільше багатство України: історія бійця харківської ТрО

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

У Вадима було законне право на звільнення від військової служби, адже має трьох малолітніх дітей, проте з цього приводу в нього своя думка. Каже, що чим більше дітей, тим більше відповідальність за їх майбутнє, а відповідно й більше мотивації боронити свою країну.

Чоловік завжди мав активну громадську позицію – брав участь у подіях 2004-го і 2014 років, був спостерігачем на виборах, обирався до Верховної Ради. «Хан» говорить, що найбільше хоче бути корисним своїй громаді та країні. Вадим народився у Харкові в сім’ї російськомовних інтелігентів, з дитинства йому прищеплювали любов до рідної землі.

– Батько любив розповідати про історію України, про голодомор, козаччину, Коліївщину, Богуна й УПА. Вчитель історії в школі теж міг цікаво розповісти. Родина, школа і вулиця формують світогляд молодої людини. Мені пощастило – дві третини мого виховання були патріотичними, – говорить боєць.

Коли в лютому 2022 року в Україну зайшли російські окупанти, вагань щодо необхідності йти у військо у Вадима не було.

– Я сказав дружині, що не зможу дивитись на себе в дзеркало, якщо не піду на війну. Щиро дякую своїй жінці за те, що вона поставилась до мого вибору з розумінням. У мене не було військового досвіду. Я уявляв собі, що якісь досвідчені бійці будуть гатити зі зброї, а я їм підноситиму набої. Але вийшло зовсім інакше, – зізнається чоловік.

Вадим розповів, що під час оборони Харкова їхня позиція була в тому місці, де проходило його дитинство. Там він знав кожну стежку.

– Це моя земля, моя мала батьківщина, я там знав кожен куток. У росіян просто не було б шансів, якби вони сюди зайшли, – зауважує «Хан».

Пізніше він брав участь у боях на Донеччині. Військовий каже, що влітку 2022 року зрозумів: справжньою проблемою є тяжкий психологічний стан побратимів. Напруження, страх, обстріли й контузії залишають значний слід.

– Хотілося допомогти друзям, тому пішов учитися заочно на психолога. Восени 2023 року отримав диплом магістра психології. Люди – це найбільше багатство України. Перемога буде за нами. Війна колись скінчиться, тоді саме ці люди будуть змінювати суспільство на краще. Україна має потужний потенціал для розвитку, залишилося тільки його реалізувати. Але це буде пізніше, а наразі – тримаємо стрій, – зазначає Вадим.

Раніше ми розповідали про піхотинця Богдана, який наразі він служить в одному зі штурмових батальйонів 92-ї ОШБр. До повномасштабного вторгнення чоловік працював за кордоном кухарем. Готував і в ресторанах, і в піцеріях, і у всесвітньо відомих мережах фаст-фуду.

Та про те, як мати розвідника 3-ї окремої танкової Залізної бригади Ігоря Рембача, який загинув на Харківщині у березні 2022 року, придбала побратимам сина два ударні дрони. Таким чином жінка хоче помститися за смерть сина та наблизити перемогу України.

А також про харків’янку Юлію, яка до повномасштабної війни жила в Одесі. 23 лютого 2022 року жінка приїхала у Харків до мами на день народження й, хоча квитки назад були вже куплені, вирішила залишитися у місті та почала займатися волонтерством. А зараз вона сидить в окопах та веде розвідку за ворогом з неба.