Від депортації до фронту: історія кримського татарина, який воює у лавах ЗСУ на Харківщині

Про це повідомляє Слобідський край із посиланням на пресслужбу бригади «Гарт».

Життя бійця — це історія, в якій переплелися трагедія депортації, повернення на рідну землю, нова окупація та знову війна за право бути вдома. 

Його родина пережила примусове виселення кримських татар із Криму. Дідусь не раз розповідав дітям та онукам, як у травні 1944 року людям дали лише пів години на збори, як їх вантажили у товарні вагони та везли на Урал, а далі — у важкі умови Сибіру, де багато хто не витримав ані дороги, ані клімату.

Сам боєць народився вже в Узбекистані — туди кримські татари змогли виїжджати після часткових «послаблень» радянської влади. У п’ятирічному віці він разом із родиною нарешті повернувся до Криму, у Феодосію.

«То були мої золоті роки. Море, чисте повітря. Особливо раділа мама — ми навіть змогли викупити наш старий дім, у якому жила родина до депортації», — згадує Крим.

Його дитинство на півострові стало символом відновленого зв’язку з домом, який колись намагалися стерти з пам’яті цілої нації.

У 2014 році, коли в Україні почалася Революція Гідності, він разом із друзями вирушив до Києва. Там, на Майдані, хлопець усвідомив, що боротьба за свободу — це не абстракція, а продовження історії його власного народу.

Після початку війни на сході України він вступив до добровольчого формування «Айдар» і вирушив на Луганщину. Там Крим служив два роки, попереджаючи побратимів, що агресія не зупиниться на Донбасі та Кримі.

Після окупації Криму він залишився на материку. Згодом продовжив службу вже у складі бригади «Гарт», виконуючи бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку.

Нагадаємо, що ми писали про розвідника 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади з позивним «Школьнік», який з початку 2024 року виконує бойові завдання на передовій. Головна робота бійця — виявляти позиції противника та передавати координати операторам ударних дронів.