Пройшов Донеччину, Харківщину та Куп’янський напрямок: бойовий шлях воїна з позивним «Жига»

Про це повідомляє Слобідський край із посиланням на 113 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.

Саме на фронті, серед диму й пороху, у нього з’явилося нове ім’я. Позивний «Жига» Сергій отримав від побратимів і прийняв його з гордістю. Для нього це не просто позивний, а символ відваги, внутрішньої сили та єдності з тими, з ким він ділить один бліндаж.

У цивільному житті Сергій працював електриком. Він і зараз залишається людиною техніки — любить майструвати, створювати власноруч різні пристрої та технічні «прибамбаси». Те, що раніше полегшувало побут, на передовій стало набагато важливішим — інколи це буквально рятує життя.

Окреме місце в його житті завжди займала фотографія. Сергій звик дивитися на світ крізь об’єктив камери, фіксуючи щирі емоції. У його кадрах залишалися усмішки рідних, краса української природи, прості й теплі миті щастя — ті, які війна поставила на паузу, але не стерла з пам’яті.

За роки виснажливої служби він пройшов найгарячіші напрямки українського спротиву - Донецький , Сумський, Харківський та Куп’янський напрямок.

За мужність і вірність присязі воїн був нагороджений медаллю Харківської територіальної громади «За участь у боях "Східний фронт"».

Сьогодні «Жига» тримає стрій як зв’язківець. Його робота — це прокладання тонкої, але життєво необхідної нитки між життям і смертю. Під щільними ворожими обстрілами, долаючи кілометри з важкими бухтами «полівки», він встановлює антени та ретранслятори. Адже він знає: якщо є зв’язок — підрозділ живе і продовжує боротися.

Війна складається з моментів, які загартовують назавжди. Сергій згадує один із таких виїздів:

«Ми поверталися з бойового завдання. Виїжджали за плюсової температури, але в дорозі погода різко змінилася: сипнув густий сніг, і все миттєво почало вкриватися кригою. На нашій автівці не працювали фари. Ми пробиралися крізь суцільну нічну темряву, наосліп. Доводилося на ходу здирати лід із лобового скла голими руками, аби бачити бодай метр дороги попереду…».

Кожен такий крок, кожен холодний подих під обстрілами щоразу нагадував йому, заради чого він тут. Заради свободи. Заради майбутнього.

Сергій понад усе мріє про день повернення додому — до звичайного мирного життя, яке він тисячу разів уявляв. Туди, де його чекають найдорожчі: дружина, діти та онуки. Він обов’язково знову візьме до рук фотоапарат, але зніматиме вже не війну. Разом із родиною він будуватиме нову, квітучу та вільну історію України.

Нагадаємо, що ми писали про розвідника 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади з позивним «Школьнік», який з початку 2024 року виконує бойові завдання на передовій. Головна робота бійця — виявляти позиції противника та передавати координати операторам ударних дронів.