Історія медикині з харківської бригади, яка рятує життя бійцям на передовій

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на інформацію Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. 

– За місяць до 24 лютого 2022 року я вже почала проходити підготовчі курси в добровольчому спецпідрозділі «Схід» і, коли полетіли перші ракети, одразу прийшла до них. Спочатку я не була медиком, це вийшло випадково. Просто, коли з’явилися перші поранені, зрозуміла, що хлопцям треба надавати допомогу, так і втягнулася, – розповідає «Стрілка».

Вже з березня 2022 року почались її виїзди на машині медичної евакуації. За цей час дівчина встигла попрацювати у багатьох гарячих точках лінії фронту.

– Ще у Бахмуті я продовжувала служити в добровольчому підрозділі й вже там познайомилася з бригадою «Спартан». Ми працювали разом, допомагали хлопцям, і я зрозуміла, що хочу повноцінно доєднатись до бригади, це був поклик душі. Найцікавіше, коли я вже прийшла подавати документи, щоб перевестися до частини, то мене зустрічали незнайомі люди та дякували. Як виявилося, це були хлопці, яких я врятувала, – згадує медикиня.

Дівчина каже, що до кожного бійця треба знайти індивідуальний підхід і мати розуміння. Додає, що Запорізький напрямок став особливим в її роботі.

– На Запоріжжі ми зіткнулися з новими типами поранень від FPV-дронів. Часто це уламкові поранення всього тіла. Але хлопці все одно намагаються жартувати, підтримувати якось мене, хоча поранені вони, – говорить «Стрілка».

Медикиня згадує один з останніх випадків, що залишився в пам’яті.

– Це була травматична ампутація руки та множинні поранення ноги. Добре, що на позиції хлопці надали допомогу пораненому, нам це дуже допомогло в подальшій роботі. Сам боєць був у такому, я б сказала, незвичайно піднесеному дусі, постійно жартував. Казав, що, на жаль, тепер ні на комп’ютері не пограти, ні на гітарі. Саме такий настрій допомагає в тяжкі моменти – всюди шукати хоч щось веселе, навіть посміхатися. Бійця ми передали стабільного, у свідомості, зараз він лікується, тому я за нього спокійна, – розповідає дівчина.

«Стрілка» зізнається, що раніше навіть не думала пов’язати життя з медициною, а тим паче зі службою в армії, але зараз зрозуміла, наскільки це все важливе для неї. Дівчина ділиться, що після перемоги хоче продовжити розвиватися далі. У планах – навчання на нейрохірурга, щоб урятувати якомога більше життів.

– Коли я тільки прийшла до війська, мотивувало розуміння того, що на мою країну напали та нам треба захищатися. Зараз, коли я вже на посаді бойового медика, працювати далі треба через те, що на війні, на жаль, дуже багато смертей. Для мене важливо, що я можу допомогти, – каже «Стрілка».  

Раніше ми писали про Сергія на псевдо «Батон» - військовослужбовця 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сит ТрО. Чоловікові 55 років, у 80-х роках минулого сторіччя він служив у радянській армії в оркестрі московського гарнізону та навіть брав участь у парадах на «червоній площі». 

А також про бійця Харківської ТрО, який раніше не планував йти у військо.

А також про снайпера з позивним Козак, який брав участь в оборонних операціях на Харківщині та у Бахмуті. Повномасштабне вторгнення він зустрів у складі окремого загону спеціального призначення «Омега» Східного оперативно-територіального управління Національної гвардії України. Його командиром та наставником був Герой України підполковник Орлов, який поліг під час оборони Харкова.