«Евакуаційна машина потрапила під обстріл»: як бойова медикиня рятує поранених на Харківщині

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41 окремої механізованої бригади, передає Слобідський край.

Евакуаційна машина потрапила під обстріл. Водій і медик — поранені. Такий виклик отримала бойова медикиня з позивним «Квітка».

«Ми терміново виїхали на виклик. Дійсно, вороги розстріляли санітарну машину на шляху до позицій. Водій і медик отримали важкі вогнепальні поранення. Ми надали побратимам усю необхідну допомогу. Звісно, самі ризикували життям, адже не знали, де зараз може бути ворог. На щастя, поранених вдалося успішно евакуювати до медичного пункту», - згадує військова.

Такі ситуації для «Квітки» — не поодинокі. Найчастіше доводиться мати справу з пораненнями після атак дронів та мінно-вибуховими травмами.

«Чесно кажучи, ми вже не рахуємо, скільком допомогли. Найприємніше, коли вони мені телефонують або при зустрічі вітаються і кажуть: це ж Ви колись врятували мене! От тоді я відчуваю душею і серцем важливість служби, розумію, що я зараз на своєму місці!», — каже жінка.

До війни «Квітка» понад 20 років працювала у сімейній медицині на Кіровоградщині. Після початку повномасштабного вторгнення кілька разів намагалася мобілізуватися, але спершу отримувала відмови.

Лише у березні 2023 року, під час формування 41 окремої механізованої бригади, вона опанувала фах бойового медика і пройшла військову підготовку.

Відтоді працювала на різних напрямках — у Куп’янську, Часовому Ярі, Торецьку, Нью Йорку, на Курщині та Сумщині, і знову – бої у Куп’янську.

За її словами, робота медика — це не лише про фізичні поранення. Часто бійцям потрібно просто виговоритися та поділитися тим, що болить на душі.

Зараз «Квітка» продовжує службу та каже, що залишатиметься у війську до перемоги. Водночас наголошує: лікарів, фельдшерів та медичних сестер на фронті бракує, і ця робота — про реальну допомогу тим, хто її потребує щодня.

Раніше ми розповідали про вчителя історії з Вовчанська на Харківщині, який після початку повномасштабної війни пішов до війська. Нині він служить у Нацгвардії та згадує рідне місто і своїх учнів, частина з яких загинула на війні.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».