Історія кохання, що зародилося на фронті

Історію військовослужбовців на своїй сторінці у Facebook виклала пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».

Микола у цивільному житті був скульптором-аматором. Народився на Полтавщині, воює ще з часів АТО. У війську він командир підрозділу, побратими дали йому псевдо Кіпіш, бо вміє швидко діяти у складних умовах бою, організовувати підлеглих та приймати швидкі рішення.

Ліза на псевдо Мальвіна – харків’янка, цьогоріч повернулася з Німеччини, куди виїхала з родиною ще на початку війни. Жінка говорить, що не змогла з-за кордону спостерігати все, що відбувається в Україні. Тому вирішила повернутися додому. Довгий час оббивала пороги ТЦК – і все ж наполегливість перемогла. Ліза підписала контракт із ЗСУ та після двох місяців навчання в навчальному центрі обійняла посаду стрільця.

Зараз вона проходить службу в підрозділі Миколи та виходить на бойові завдання разом з побратимами – воює у штурмі й обороні. Жінка говорить, що посаду діловода або медика навіть не розглядала.

– Перебирати папери це не моє. Бойовим медиком теж не пішла б, бо це відповідальність за чуже життя, а медичній справі навчаються роками. Тут я на своєму місці, відповідаю за себе, – ділиться Ліза.

Фізичні навантаження у підрозділі, яким командує Кіпіш, дуже виснажливі.

– Буває, що на позицію треба добиратися вночі пішки 12 кілометрів, мати на собі бронежилет, каску, зброю та ще й нести боєкомплект, воду та їжу. На адреналіні із закритим переломом так я і йшов на позиції, – говорить боєць.

За день на опорний пункт оборони залітає десь з півсотні ворожих FPV-дронів, по ньому відпрацьовують« Гради», а вже потім ідуть «м’ясні штурми».

– Ми навчилися добре воювати і знищуємо велику кількість живої сили ворога, але їх набагато більше, ніж нас. В останньому бою на Донеччині ми тримали край села. Дві доби тримали, відбили усі штурми. Шестеро хлопців отримали поранення, з них троє були контужені, – розповідає Микола.

Побратими говорять, що у бою Мальвіна діє впевнено та виважено. На питання, чим все ж таки Ліза відрізняється на бойових виходах від них, відповідають: «Та майже нічим, хіба що губи перед виходом на бойові підмальовує!».

Жінка ж зізнається, що секрет її мужності та відваги у тому, що коханий завжди поруч.

– Поряд зі мною – мій командир, мій коханий. Мені з ним спокійно, бо я в ньому впевнена, – додає Ліза.  

Раніше ми писали про прикордонника Сергія на псевдо Хитрий, у якого шкільні роки плавно перетекли в справжню школу життя. Повномасштабне вторгнення юнак з Київщини зустрів на строковій службі. З першими ракетними ударами зрозумів: країна в небезпеці, й згодився боронити її зі зброєю в руках. Підписав контракт та долучився до бригади «Гарт», зараз воює на Харківщині.