Історія гвардійця, який двічі вважався загиблим та двічі потрапляв у полон

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Зранку 24 лютого 2022 року Віталій прокинувся від вибухів та зрозумів, що почалася війна. Тоді без роздумів зібрав необхідні речі та поїхав до військкомату.

– У військкоматі спочатку потрапив до частини 3005, Нацгвардія. Видали форму, добу ми пробули у частині. Отримали зброю, вийшов комбат і повідомив, що очікується прорив танків на окружній дорозі, але танки до нас не дійшли, перед Північною Салтівкою їх спалили. На Залютиному ми стояли на окружній, там блокпост був. Ми там займалися перевіркою документів, проводили фільтраційні заходи та виявляли ДРГ, – розповідає про перші місяці служби Віталій.

Наприкінці квітня у батальйоні набирали добровольців на Донбас та Луганськ. «Клім» одразу погодився, так і потрапив до бригади «Спартан». Після підготовки та стрільб їх відправили у Бахмут, а потім у Золоте.

– Бої були кожного дня, стрілецькі в основному. Вороги виходили за 200 метрів від нас у посадці. Починалось усе з мінометного обстрілу, й потім підходила піхота, ми відбивались. Відбивались усі 10 днів, не віддали позиції, потім у нас ротація була. Десь 17 травня 2022 року ми опинились у Комишувасі. Там зайняли позиції в густій посадці та почали окопуватись. Там нас обстрілювали з авіації. На четвертий день перебування в Комишувасі тільки почали будувати повноцінні окопи, та пішла ДРГ, – розповідає гвардієць.

Після цього близько місяця бійці були у Слов’янську, а потім їх перекинули на Харківщину.

– У Харкові отримали наказ штурмувати Уди. Туди ми зайшли у складі бронегрупи. Посилена група була, на БТР заїхали. Дуже прикро, росіян там уже не було, кордон був за два кілометри, і вони повтікали. З такою силою ми б «розмазали» їх там. Потім дві доби були в Куп’янську-Вузловому, після чого виїхали на техніці в ліс і отримали наказ окопуватись. Ми пішли у розвідку, побачили ворожий КамАЗ між посадкою та лісом. Вантажівка була повністю забита ящиками з БК. Навколо автівки були розкидані речі та бронежилети. Наступного дня наші забрали КамАЗ. І прийшов наказ вирушати на Соледар, – згадує Віталій.

Там майже одразу бійці зайняли позицію на залізничному переїзді, неподалік вокзалу. Через два дні надійшов наказ виділити чотирьох людей і відправити на укріплення позиції, яка була у триповерховій бетонній будівлі. «Клім» зайняв позицію на третьому поверсі.

– Десь через пів години почався штурм. Спочатку був обстріл з РПГ, один хлопець загинув одразу. Побратими, які були на другому поверсі, думали, що ми всі «двохсоті», бо бачили вбитого Сергія, тож зв’язалися по рації та попросили дозвіл на відхід. А я залишився на третьому поверсі заблокованим, там два під’їзди було, я правильно вибрав позицію, що мене і врятувало, – говорить військовий.

Здаватися боєць не хотів, тож почав відстрілюватися.

– Прилетів постріл з РПГ. Пробило каску, після чого я втратив свідомість, отямився і відчув, що кров тече, а якщо кров тече, то, значить, живий, отже, повоюю ще. Один російський військовий відважився зайти до мене в кімнату з ліхтариком, і по променю світла я міг визначити, де він знаходиться, в який бік пішов. Я вискочив і «задвохсотив» його, – розповідає гвардієць.

Після цього росіяни почали погрожувати «Кліму», в кімнату закинули меблі, два колеса та облили бензином і підпалили.

– Довелося вибирати, або згоріти живцем, або стрибати. Я стрибнув, але зламав ногу, впавши на шифер. Трохи відлежався і проповз метрів 300, дістався якогось яру, доповз до бетонного містка і ще метрів 10 проповз та нарвався на «секрет». Вискочив росіянин, узяв на мушку, ну я хоч і без зброї, але здаватися не хотів, вирішив, що нехай краще застрелить, і підвівся. Він, коли я встав, біля голови випустив чергу з автомата, і я інстинктивно впав і вже не рухався – сил не було, – згадує чоловік.

Віталію наділи на голову мішок, а руки зв’язали дротом та потягнули в ангар.

– Один з росіян говірким виявився, його потягнуло на діалог зі мною. Питає: «А ви що, не хочете радянський союз повернути?», кажу: «ні», ну і понеслося там. В ангарі з ними я був до сутінків. Потім окупанти зробили якісь саморобні ноші та понесли мене. Донесли до якогось хутора і вирішили задушити. Накинули мотузку на шию і почали душити. А я знесилений був, одразу вирубився, а вони, мабуть, подумали, що я помер, – розповідає боєць.

Чоловік згадує, що, коли прийшов до тями, ушкоджена нога була «скляною». Він заповз до розбитого будинку, перев’язав кінцівку і добу провів там.

– Я побачив через вікно криницю неподалік, метрів за 30 від мене. На колінах підповз, зубами підчепив відро і скинув його, там було трохи води з кіркою льоду. Встиг кілька ковтків зробити. А коли повз назад у будинок, почув: «Стояти!», – говорить «Клім».

Цього разу на чоловіка натрапили «вагнеровці». Його затягли до підвалу, де він провів дві доби. Потім Віталія доставили в лазарет, там були і інші поранені полонені.

– Вже там почалася гангрена, й мене відправили в шпиталь до Луганська, де відрізали щиколотку. Потім знову в лазарет повернули, де я пробув 18 днів. 31 січня відбувся обмін. Мене на «швидкій» відвезли у шпиталь до Дніпра, а потім у Київ, – розповідає нацгвардієць.

Попри все пережите, чоловік хоче знову повернутися на службу та разом з побратимами перемогти ворога.

– Головне перемогти, не можна, щоб росіяни правили нами. Планую в майбутньому продовжити службу. Мотивує – ділитися досвідом, хочу вивчитися на інструктора й допомагати хлопцям виживати, – ділиться військовий.

Раніше ми писали про молодшого лейтенанта батальйону розвідки Віталія з позивним «Псих» – бійця 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, яка брала участь у звільненні Харківщини у вересні 2022 року.

А також про Ігоря з позивним «Професор», який зараз начальник штабу стрілецького батальйону у 5-й Слобожанській бригаді НГУ. А в мирному житті він філолог, викладач літературознавства та справді професор.

Та про наймолодшого командира взводу в Ізюмському окремому батальйоні територіальної оборони – колишнього студента-юриста з позивним «Капуста».

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.