«У мене є ще сім днів»: на Куп'янщині поранений боєць повернувся на позиції попри загрозу смерті

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого, передає «Слобідський край».

Український військовий Рустам, боєць артилерійського підрозділу Князівської бригади, після важкого поранення відмовився залишати своїх побратимів і повернувся на позиції, попри попередження лікарів, які розповідали, щоб він може померти за тиждень. «Але у мене є ще сім днів» – такою була його відповідь. 

Під час ворожого танкового обстрілу мінометний розрахунок зазнав ураження. Рустам був старшим на позиції, тому насамперед проконтролював евакуацію підлеглих і лише після цього дозволив вивезти себе. Внаслідок поранення уламок залишився в тілі, що створювало ризик зараження крові. Медики наполягали на терміновій операції, однак військовий рвався назад до підрозділу. Після надання первинної допомоги – промивання рани та призначення інʼєкцій – Рустама відпустили. Зрештою поранення загоїлося, а боєць повернувся до служби.

Рустам має значний бойовий досвід і неодноразово брав участь у результативних операціях. Зокрема, він згадує епізод, коли мінометники із засідки знищили колону з кількох ворожих вантажівок «КамАЗ». Під час бою українські військові взяли в полон офіцера противника, який надав інформацію про укріплення ворога. Це дозволило Силам оборони завдати подальших ефективних ударів.

Мотивація військовослужбовця має глибоке особисте коріння. Він виріс на розповідях батька про Першу чеченську війну й ще у шкільні роки вирішив присвятити життя військовій справі: носити форму, володіти зброєю, бути сильним, сміливим, відважним. У 2017 році чоловік приєднався до артилерійського підрозділу Князівської бригади.

«Коли у 2017 році приєднався до одного з артилерійських підрозділів Князівської бригади, став частиною дуже класної компанії: я – чеченець, а троє моїх побратимів – вірменин, дагестанець та українець. Взаєморозуміння і підтримка у нас були чудові! З роками склад підрозділу змінювався, але головне залишається незмінним: усі ми робимо спільну справу і противник у нас спільний!», – розповів військовий.

Попри пережиті бої та поранення, Рустам і сьогодні залишається опорою для свого колективу: підтримує побратимів, передає досвід і зберігає віру в перемогу.

Раніше ми розповідали про Михайла з позивним Потапич, який до війни працював у сільському господарстві та грав у футбол, а сьогодні командує гарматою реактивної системи залпового вогню у складі прикордонної бригади «Гарт».

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».