«Хочу, щоб мій син жив у європейській країні»: історія бійця харківської ТрО
Володимир з позивним «Студент» – військовослужбовець 121-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади сил ТрО. У перші місяці війни у чоловіка народився син, наразі його найбільша мотивація – сім’я.
Про це медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
До повномасштабного вторгнення Володимир був інженером на газовидобувному підприємстві. Він родом із Закарпатської області, проте останні 11 років працював у Краснограді. На момент повномасштабного вторгнення його дружина була на сьомому місяці вагітності.
– Я не хотів, щоб ці нелюди зайшли у Красноград і поламали наші плани. З перших днів війни будував блокпости на дорогах у місті, а з 4 березня приєднався до тероборони. Дружина склала домашню аптечку – отак мої збори й відбулися, – згадує боєць.
До військового життя вдалося доволі швидко адаптуватися, зізнається Володимир. Проте найбільше його вразив Бахмут.
– Ворожі обстріли були фактично цілодобові. Найбільше відклався в пам’яті один епізод: ми стояли у Бахмуті, противник був на відстані десь 400 метрів, іноді навіть 200. Інженери з іншої бригади вночі виходили, знімали наше мінування, заходили ближче до ворожих позицій, знімали їхні мінні поля та замінювали на власні, готуючи окупантам сюрприз. А групою прикриття інженерів працювали наші хлопці. Відбувалося це десь між дванадцятою ночі та третьою ранку. Завдяки тому, що ми були згуртовані й діяли як один механізм, вийшли з Бахмута без втрат, – говорить чоловік.
Найбільша мотивація для бійця – його родина. Каже, що чітко розуміє, яке майбутнє хоче для себе та своїх близьких.
– Я пішов воювати через те, що в мене мав народитися син. Я хочу, щоб він жив у європейській державі. Я багато разів був в Європі й бачив, як там живуть люди. Хочу, щоб і наша країна процвітала й розвивалася. І щоб окупанти не вносили свої «поправочки» й не вказували, як нам жити. Перемога буде тільки за Україною, – зауважує Володимир.
Раніше ми писали, що боєць з Ізюма, який втратив ногу у бою, взяв участь у «Іграх нескорених».
А також про командира взводу 5-ї Слобожанської бригади з Харкова «Ключа», якому вдалося повернутись з тривалої ротації у Серебрянському лісі без втрат загиблими.
Та про нацгвардійця бригади «Спартан» на псевдо Ранок, який поділився своїми спогадами про Слобожанський контрнаступ.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
Військові зможуть самі обрати, хто отримуватиме їхні кошти у разі зникнення чи полону – ВР
Захист від КАБів, забезпечення світлом та евакуація: Зеленський провів нараду на Харківщині
Допомога військовим та ветеранам в Україні: перелік корисних номерів
Ми маємо поставити крапку в цій війні: історія бійця з харківської бригади