«Дрони бачать нас постійно»: як волонтери евакуюють людей з-під обстрілів на Харківщині

Про це журналістці медіа «Слобідський край» розповів керівник ГО «Троянда на руці» Олександр Гуманюк.

За його словами, сьогодні безпечних напрямків на Харківщині фактично не залишилося.

«Насправді усюди важко. Дрони вже контролюють дуже великий сектор від лінії бойового зіткнення, тому куди б ти не поїхав – це складно і небезпечно. Нещодавно поблизу Вовчанська військові вивезли нам двох маломобільних людей – чоловіка та жінку. Нам довелося перевозити їх через річку, а над нами в цей час літали дрони. Ми бачили і їхні трансляції, і свою машину в «картинці» бачили», – говорить волонтер.

Він каже, що нині майже кожна евакуаційна місія – це окрема спецоперація.

«У наших партнерів БФ «Єдності та сили» є броньовані автівки, ми на них пересуваємось разом, двома командами, і заїжджаємо доволі далеко. Але навіть цього недостатньо. Будь-яка місія зараз важка. Сьогодні ти знайшов якесь рішення, а завтра воно вже не працює, і треба вигадувати нове. Десь допомагають військові, десь «Білі янголи», десь люди виходять пішки. Буває, навіть на наземних роботизованих комплексах людей вивозять», — розповідає керівник ГО.

За його словами, у деяких населених пунктах волонтерам вдається працювати лише завдяки місцевим мешканцям, які добре знають територію. Втім, навіть після успішної евакуації багато людей повертаються назад у небезпечні села.

«Нещодавно була місія з ООН, і половина заявок просто відмовилась евакуюватися. По них приїхали, а люди кажуть: «Та ми тільки вчора приїхали город копати, ми поки хазяйстом позаймаємося». Коли стається щось страшне – тоді люди розуміють, що помилялися. Але поки цього не сталося, вони думають, що все буде добре», – зазначає Олександр Гуманюк.

Особливо складно працювати з родинами, які повертаються у прифронтові громади по кілька разів.

«Є сім’ї, яких за один сезон могли евакуйовувати по 40–50 разів. Доходило до смішного: ми вже казали, що вдруге не будемо вивозити, а людина потім просто бігла за машиною. Хлопці відкривали двері й садили, бо не могли ж залишити її там», – згадує волонтер.

Під час евакуацій трапляються і зовсім абсурдні ситуації.

«Якось ми перевернули автівку, а над нами літали дрони, а вона нам каже: «Там моє майно, йдіть збирайте». Я дуже сильно матюкався, але про себе», – розповідає Олександр.

Найважчими волонтер називає випадки, коли у небезпечних населених пунктах залишаються діти.

«У мене були страшні ситуації ще у 2024 році. Було багато загиблих цивільних, у підвалі всі ховалися, ми чоловіка виносили, який інсульт отримав від задухи, а поруч сидять дві дитини два-три роки», – згадує Гуманюк.

Сьогодні команда ГО «Троянда на руці» налічує близько 30 людей, хоча раніше волонтерів було більше. Основна проблема – нестача фінансування та постійне емоційне виснаження.

«Дуже важко роками працювати у такому режимі. І це проблема всієї евакуаційної спільноти – людей, які залишилися у цій роботі, дуже мало», – говорить керівник організації.

За його словами, нині на всю Харківську область залишилося близько 50 активних волонтерів, які системно займаються евакуацією цивільних із «гарячих» напрямків.

Нагадаємо, з прикордонних населених пунктів Харківщини, розташованих за кілька кілометрів від кордону та лінії бойових дій, провели унікальну евакуаційну місію. У межах операції вдалося вивезти 17 людей, серед яких двоє дітей.