Їжа з дронів і вода з дощу: як гвардієць Монгол провів 120 днів під Куп'янськом

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 5-ї Слобожанської бригади, передає Слобідський край.

Військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ Юрій  з позивним Монгол разом із побратимом провів 120 днів на позиції під Куп’янськом. Вихід, який планувався на два тижні, затягнувся на чотири місяці.

Він прийшов до війська в лютому 2022 року. У перший день повномасштабного вторгнення його підприємство в Харкові було знищене ракетним ударом. Роботи не стало, і він вирішив іти служити. За час війни пройшов Балаклію, Ізюм, Кремінну, Кліщіївку, а згодом знову Харківщину.

Крайній вихід був на Куп’янському напрямку. Разом із побратимом вони самостійно облаштували позицію та максимально її замаскували. Каже, робив усе так, щоб навіть свої не завжди знали, звідки він виходить чи заходить.

Увесь цей час вони практично не спали. За словами військового, сон тривав уривками по 30–40 хвилин. Постійна загроза дронів змушувала бути напоготові кожної секунди.

Їжу захисникам скидали безпілотниками.

«Якщо два рази — це дуже гарно. А так в основному один раз, і то, якщо встигнеш. Їжу переважно не гріли, бо ворог може побачити через тепловізор. А буває із собою маленькі окопні свічки», — розповідає Монгол.

За словами військового, найбільше бракувало води. Інколи збирали дощову воду, розстеляючи клейонку.

Через постійне спостереження з повітря доводилося годинами лежати в укритті без можливості поворухнутися. З рідними Юрій майже не спілкувався — навіть коли мав можливість вийти на зв’язок, відмовлявся, щоб не втрачати концентрацію.

Однак найтяжчим було інше.

«Найтяжче було те, що ти розумів, що ті групи, які заходять, щоб іти тебе змінити з позиції, вони не доходять. І найтяжче не те, що ти себе шкодуєш. Що шкодуєш тих, хто не зміг дійти. До тебе», — говорить чоловік.

Через настільки тривале перебування на позиції вони із побратимом навчилися розуміти один одного без слів. Достатньо було погляду. Коли в одного здавали нерви, інший мовчки допомагав зібратися. Саме ця підтримка і допомогла витримати 120 днів.

Після повернення з позиції Юрій встиг побувати у відпустці. Попри все, після повернення з передової він не шкодує про своє рішення піти до війська. Каже, знає, що робить свій внесок у перемогу.

Раніше ми розповідали про побратима нацгвардійця Юрія, з позивним Капа, який також 120 днів утримував позицію під Куп’янськом без можливості ротації.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».