Від Афганістану до Харківського контрнаступу: історія 58-річного гвардійця
Він прийшов до війська не юнаком, а зрілим чоловіком — із досвідом, який важко переоцінити, і внутрішньою стійкістю, що тримає інших. Сьогодні сержанту Національної гвардії України 58 років. За його плечима — не лише повномасштабна війна, а й бойовий шлях ще з часів Афганістану.
Про це повідомляє Слобідський край із посиланням на 5-ту Слобожанську бригаду «Скіф» НГУ.
До 2022 року він жив у Харкові та займався підприємництвом. Повномасштабне вторгнення змінило все.
«Вторгнення я зустрів у Харкові. Одразу пішов у військкомат, але тоді сказали, що не підходжу за віком. А вже у квітні зателефонували й запитали: “Не передумали?” — звісно, я погодився», — згадує військовий.
Після базової підготовки його направили до 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Нацгвардії. Уже невдовзі він опинився на передовій — під Балаклією. Вересень 2022 року став для нього випробуванням: він брав участь у Харківському контрнаступі, звільняв Ізюм і Борову.
Після деокупації Ізюма його призначили головним сержантом роти — посадою, яка потребує не лише військових навичок, а й відповідальності за людей.
«Тобі дають людей, і ти ведеш їх на позиції. Відповідаєш за все: щоб були забезпечені, щоб виконали завдання і, найголовніше, — щоб повернулися живими», — розповідає гвардієць.
Одним із найважчих етапів став Серебрянський ліс на Кремінському напрямку — місце, яке військові називають «лісом привидів». Там не було чіткої лінії фронту — лише зруйновані дерева, укриття і ворог, який міг бути зовсім поруч.
«Ми буквально вигризали цей ліс метр за метром. Ворог був за сотню метрів — інколи навіть ближче», — каже сержант.
Під час одного з боїв він отримав акубаротравму, але не залишив позиції, поки не вивели всіх бійців. Лише після доби під безперервними обстрілами погодився на евакуацію.
«Були під мінометами постійно. Майже добу виводили людей із позиції під вогнем. Тільки коли всі вийшли — поїхав лікуватися», — згадує чоловік.
Найважчим для нього залишаються втрати. Спогади про побратимів не зникають.
«Був зовсім молодий хлопець — втратив руку і ногу. Це ціна нашої свободи, яку неможливо забути», — говорить військовий.
Сьогодні він продовжує службу вже на іншій посаді — начальника контрольно-технічного пункту підрозділу забезпечення.
«Зараз відповідаю за техніку: перевіряємо, ремонтуємо, відновлюємо. Без цього на фронті ніяк», — каже гвардієць.
Нагадаємо, що ми писали про розвідника 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади з позивним «Школьнік», який з початку 2024 року виконує бойові завдання на передовій. Головна робота бійця — виявляти позиції противника та передавати координати операторам ударних дронів.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
Ситуація у Куп'янську: що відбувається в місті станом на 11 травня
Тиждень під обстрілами: росіяни 20 разів атакували Харків ракетами та дронами
Сотні дронів і ракети: чим росіяни обстрілювали Харків та область протягом тижня
На Слобожанському напрямку нацгвардійці знищили російський танк та артилерію (відео)