43 дні оборони: гвардієць про бій під Кліщіївкою

Історію бійця розповіли у відділенні інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України, повідомляє медіа «Слобідський край».

Чоловік розповідає, що пішов добровольцем, бо не міг вчинити інакше.

– Не ми ж напали, – наголошує Юрій.

Вдома на нього чекає велика родина: батьки, три сестри та брат. Коли пішов до військкомату, батьків не попередив, щоб не хвилювалися.

– Я був на роботі в охороні, це Львівська область. Закінчив вахту і приїхав відразу, пішов у військкомат і сказав: «Ось я на місці». На вокзалі у Львові бачив, як у наметах діти, жінки сиділи. Тоді холод такий був. Це їде та мама з дітьми на руках, сидить на морозі, щоб виїхати в Польщу, тому що росіянам захотілось нашої землі, – пояснює гвардієць.

Чоловік згадує надзвичайно складну ротацію на Кліщіївці. Ще до бойового виходу знав, що чисельна перевага – на боці ворога. До позиції йшли три години, подолали десять кілометрів.

– Залишалася одна наша позиція, тому вони нас штурмували. Спочатку вночі штурмовики заходили, а потім дійшло до того, що йшли вже і вдень, не боялися, по два чоловіки. Це вже більше на психіку давили. Специ заходили і шість осіб, але так само там і залишалися. Про полон навіть думки такої не було. Думки були такі – я заходжу і виходжу або я не виходжу, – ділиться Шева.

Щоб пройти ту саму відстань, коли виходили з позиції, знадобилося чотири доби. Ворожий вогонь не вщухав, говорить Юрій. Він упевнений, що протриматися вдалося завдяки взаємопідтримці та бойовому братерству.

– У першу чергу, вдалося завдяки побратимам, які були поряд. Які так само були заряджені енергією, що ми вийдемо. Ми свою справу зробили, й нам залишилося вийти і все. Ми думали: от ми вийдемо, поїмо пельменів, посидимо. Не можливо передати, як це все відчувається, наче не 43 дні було, а як одним днем усе пройшло. Я вийшов і питаю: «А яке сьогодні число?», – згадує чоловік.

У березні цього року Шева підбив з гранатомета ворожий БТР. Згодом прикривав вогнем з автомата бійців, які йшли на допомогу пораненим. Це дозволило врятувати чотирьох гвардійців. Коли до ворожих позицій менш ніж пів сотні метрів – треба постійно бути напоготові, говорить він. Гвардієць нагороджений медаллю «За відвагу в бою» та відзнакою 93-ї бригади ЗСУ «Холодний Яр».

Раніше ми розповідали про Валерія на псевдо Гвоздик – військовослужбовця бригади «Гарт». Він пройшов шлях від рядового солдата до офіцера. У війську опанував безліч професій: був оператором-навідником БТРа, а також управлявся зі станковим протитанковим гранатометом СПГ-9 у районах ведення активних бойових дій. Нині він воює на Харківщині.