Крізь красноградське терня до мадридських зірок. Шлях успіху воротаря Андрія Луніна

Майбутній гравець збірної України і мадридського «Реала» Андрій Лунін з’явився на світ 11 лютого 1999 року в Краснограді в родині Олексія і Світлани Луніних. Батько також народився в цьому райцентрі, а мати – в Полтавській області.

У 2005 році хлопчик вступив у перший клас Красноградської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 (зараз називається НВК № 2). Паралельно з цим він пішов на футбольну секцію до Красноградської ДЮСШ, де його першим тренером був Іван Манько. Чоловік згадує, що спочатку не надто хотів брати Андрія до себе.

– У мене така практика, що я набираю команду тільки з другого класу, першачків я не беру, адже вони ще замалі. Їм складно перебудуватися із садка на школу – новий режим, навантаження тощо. Але до мене підійшли тато Луніна, Олексій, і іншого його однолітка, Данила Каманіна, і попросили, щоб я взяв їхніх синів, – згадує в розмові із «СК» Іван Манько. – Тоді розмов про професійний спорт і близько не було, головне – щоб дитина була просто зайнятою. У результаті я погодився, хлопці почали тренуватися з дітьми 97-го року народження.

Практично відразу Іван Манько зрозумів, що не прогадав, пішовши на такий своєрідний експеримент.

– Ці першокласники, особливо Андрій, влилися в колектив зовсім безболісно. З перших тренувань було видно, що Лунін дуже здібний, він все в себе вбирав, як губка. Виконував на відмінно всі завдання, які йому давали, плюс від природи йому було дано хорошу швидкість і світлу голову, що в дитячому віці дуже багато значить, – розповідає перший тренер Луніна.

Відповідальність над свої літа

Андрій стартував у спортшколі як атакуючий гравець і всього через кілька місяців після початку навчання, на початку листопада того самого 2005 року, у складі команди Красноградської ДЮСШ виїхав на свої перші в житті змагання – чемпіонат України з футзалу в Алушті.

Тоді у Криму з маленьким Андрійком стався курйозний випадок, який його тренер пам’ятає і досі.

– Коли заселялися, заповнювали бланки на проживання, діти писали самі свої прізвища. Там переважно третьокласники були, хоча і їм проблематично було це зробити, а Андрію тим паче. Хлопці там пишуть Іванов, Петров, Сидоров. Бере ручку Андрій, дивлюся, а він малює чи будиночок, чи конверт. Питаю: «А що ти робиш? Напиши своє прізвище». А він таким тихим голосом: «Так я ще писати не вмію», – згадує з посмішкою Іван Манько.

Але така досить буденна, як для маленьких дітей, ситуація не завадила хлопчикові виявити себе на футбольному полі. В Алушті він став бронзовим призером першості. І там отримав не тільки свою першу командну медаль, а й індивідуальну нагороду – приз наймолодшого учасника змагань.

Лунін, як тільки прийшов у спортшколу, зрозумів, що це його – у нього все виходило. Андрій багато тренувався і дуже відповідально ставився до цієї справи, незважаючи на такий малий вік. У нього пропусків практично не було, хоча пішки доводилося ходити у спортшколу близько двох кілометрів. І в основному він ходив сам, а якщо все ж таки пропускав заняття, то тільки з поважних причин – хвороба або щось на кшталт цього.

За словами Івана Манька, перехід Луніна з польових гравців у воротарі відбувся у 2007 році.

– Тоді я вже збирав команду 99-го року (Народження. – Авт.) і кожну дитину переглядав на позицію воротаря. Оцінював реакцію, рухливість, роботу з м’ячем тощо. Андрій був універсальним футболістом і за цими аспектами виявився найкращим, у 2007-му він зайняв позицію у воротах. Відтоді я з ним почав працювати винятково як з голкіпером. Він із задоволенням став воротарем – усе підказував партнерам і добре читав гру. Крім цього, він мав пристойний удар. Коли отримував м’яч у руки, він брав і від воріт до воріт забивав. За турнір бувало і чотири-п’ять голів, стоячи на воротах, міг покласти, – каже тренер Красноградської ДЮСШ.

У тому ж 2007 році їх команда грала товариський матч з харківським «Арсеналом», і маленького Луніна помітили тренери «канонірів», запросили грати за них на першість Харкова. Паралельно він виступав і за свою спортшколу, з якою у 2008 році, вже як воротар, став чемпіоном України з футзалу в Кобеляках Полтавської області. Крім цього, Андрій став кращим гравцем турніру.

Побив рекорд Коваля

Лунін продовжував старанно тренуватися, і його зусилля не залишилися непоміченими. У 2010 році, провчившись п’ять класів у красноградських спортшколі і ЗОШ № 2, Андрій отримав запрошення в дитячо-юнацьку футбольну академію харківського «Металіста», де він пробув до 2015 року, поки тодішній власник «жовто-синіх» Сергій Курченко не довів клуб до банкрутства.

Талановитий футболіст не залишився без роботи, його запросили у «Дніпро». У сезоні 2016/17 Лунін у 17 років у складі дніпрян дебютував у Прем’єр-лізі в матчі проти львівських «Карпат» і швидко став основним голкіпером команди. Серед іншого, юнак привернув до себе увагу в поєдинку з «Шахтарем», коли блискуче парирував пенальті у виконанні Марлоса. За свій дебютний сезон він зіграв у найсильнішому українському дивізіоні 22 матчі і пропустив 22 голи.

Фото: sport.ua

Однак хлопцеві знову не пощастило з командою. «Дніпро» за борги свого власника Ігоря Коломойського був дискваліфікований у Другу лігу. Перспектива виступів там Луніна ніяк не влаштовувала, тому він знову був змушений шукати нову команду й перейшов у луганську «Зорю» влітку 2017 року.

Трансфер виявився вдалим. У минулому сезоні луганська команда вела боротьбу за медалі чемпіонату України і грала у груповому раунді Ліги Європи. Незважаючи на свій юний вік, голкіпер знову довів свій високий клас і був першим номером команди. За сезон він зіграв у різних турнірах за «Зорю» 36 матчів і пропустив 54 голи, 10 матчів відстояв «на нуль». Надійна гра Андрія Луніна допомогла «Зорі» в єврокубковому турнірі здобути сенсаційні перемоги над іспанським «Атлетіко» в Більбао і над німецькою «Гертою».

Ще з 2014 року Лунін викликається в юнацькі збірні країни різних вікових категорій. Зараз він регулярно захищає ворота молодіжної команди U-21. А зі збірною України U-17 грав у фінальній частині європейської першості – 2016.

Крім того, воротар у 2018 році дебютував у складі збірної України і став наймолодшим голкіпером у її історії, побивши рекорд Максима Коваля. Це сталося 23 березня в товариському матчі зі збірною Саудівської Аравії, який завершилася внічию 1:1. На той момент Луніну було 19 років і 40 днів, а Коваль дебютував у віці 19 років і 174 дні. Удруге ворота національної команди Андрій захищав 3 червня в контрольному матчі проти Албанії, який українці виграли з рахунком 4:1.

Фото: football.ua

Прогрес і вражаюча гра на лінії воріт Луніна не залишилися без уваги з боку провідних клубів Європи. З початку цього року іноземні ЗМІ куди тільки не відправляли красноградського воротаря – у «Ювентус», «Челсі», «Ліверпуль», «Реал Сосьєдад» та інші клуби.

Саме за крок від підписання трудової угоди з останніми перебував Лунін. Іспанська газета Marca писала, що минулої зими «Реал Сосьєдад» мав підписати контракт з українцем до 2022 року, але переговори раптово припинилися.

Буде жити біля конкурента

Перед стартом чемпіонату світу – 2018 за Луніна розгорілася запекла боротьба між топовими італійськими клубами – «Інтером», «Ювентусом» і «Наполі». Але в суперечку з апеннінцями втрутився 13-разовий володар Ліги чемпіонів мадридський «Реал», і Андрій перед такою спокусою не встояв. Звісно, як можна відмовити клубу, за який, за словами Івана Манька, Лунін уболіває із самого дитинства!

Фото: realmadrid.com

«Це було моєю мрією – грати за «Реал», я раніше говорив це українським ЗМІ. Я і до цього був уболівальником «Реала», – зізнається Лунін в інтерв’ю Marca. – Усі знають, що в мене було 3000 пропозицій, але «Реал» – це моя мрія. Я прийшов сюди не заради грошей».

За різними даними його трансфер оцінюється від 12 до 14 мільйонів євро, а умови особистого контракту не розголошуються.

Через кілька днів після підписання угоди Андрій і його тато Олексій, який за сумісництвом є агентом сина, зв’язалися з першим тренером воротаря.

– Узагалі він частенько, рази три на рік, приїжджає у Красноград, а востаннє був на початку минулого червня. Зідзвонюємося кілька разів на місяць. Після підписання контракту спершу розмовляв з батьком, а потім – із самим Андрієм. Олексій сказав: усе на вищому рівні. Показали кімнату на базі, де житиме Андрій. Номер Луніна поруч з апартаментами основного воротаря «Реала» Кейлора Наваса, навпроти якого, як пам’ятає тато, живе Кріштіану Роналду, – розповідає Іван Манько.

Фото: facebook.com/Іван_Манько

Минулого тижня Андрій Лунін був у Краснограді, а з понеділка, 2 липня, він у Дніпрі, де тренується за індивідуальною програмою, яку йому надіслав тренерський штаб мадридського «Реала». Потім з 16 липня він проведе тренувальні збори з першою командою в Мадриді й наприкінці липня вирушить з нею в турне по США, де столична команда проведе кілька товариських ігор. Як додав Андрій, якщо не вийде закріпитися в «Реалі», то його вже готовий орендувати один із середняків Примери (Вищий дивізіон іспанського футболу. –Авт.), у якому він буде основним воротарем команди.

– На мій суб’єктивний погляд, «Реал» зараз, звичайно, занадто крутий для нього, краще було б перейти у скромніший клуб. Цей сезон, а може, і два, і три він, швидше за все, проведе в оренді – «обросте м’ясом», спіймає свої «ляпаси», «наб’є шишки», усе це нормально, – ділиться Іван Манько. – Головне, щоб він працював не покладаючи рук, а в такій команді, як «Реал», є кому навчити. І найголовніше – щоб не було травм, я в нього вірю.

Із сильних сторін голкіпера його перший тренер відзначає цілеспрямованість, працездатність, відданість своїй справі, а от над чим серйозно належить працювати Андрію, то це над поліпшенням гри на виходах.

Савелій Мякушко