Історії сільського життя Харківщини. Про козіяра, що підкорив світ
Всі знають про міфічного динозавра Нессі (принаймні кожен 6-літній хлопчик точно зна, бо це єдине, що цікавить в шість років, – ДИНОЗАВРИ), що живе в канадійському озері, але ніхто не зна, що Канадський уряд спровадив шукати чудовисько нашого козіяра.
Вадим Дмитрович Владиков народився 18 березня 1898 року в сім’ї священника в Козіївці Харківської губернії Російської Імперії.
Змаличку полюбляв вивчати природу, а особливо рибний світ. Що не дивно, адже природа Козіївки дала йому надзвичайні можливості для цього. Два десятки ставків безпосередньо в селі, 6 річок, що розпочинають свій плин в різні сторони від села через величезні долини-яри, болота, ліси, – все це не може залишити нікого рівнодушним до природи.
Читайте також: Як син селянина з Харківщини став японським йокодзуною
Закінчивши Охтирський ліцей (1917), він вступає до університету Каразіна в Харкові, та сумнозвісні події в країні спонукають його родину до еміграції. В цей буремний, контроверсійний час, під загрозою бути репресованими, вони сім’єю покидають Козіївку й переїжджають до Закарпаття (1919–1920), де Володимир працює інспектором рибоохорони, звичною справою, як для козіяра, потім закінчує Карлів університет в Празі (1921–1925).
З цього часу розпочинається його наукове життя. Директор Етнографічного музею Словакії, співробітник інституту Пастера та Музею природознавства, директор канадійської біологічної станції «Лаурентиди», викладач Монреальського та Оттавського університетів, директор білогічної лабораторії при міністерстві рибного господарства провініції Квебек.
Фото із соцмереж
Він один з головних науковців-біологів Квебеку, а іхтіологи всього світу порівнюють його з Мендєлєєвим в царині вивчення риб:
– Описав сотні видів риб та ссавців.
– За його ініціативи створений знаменитий квебекський акваріум – головний центр вивчення річкового та морського життя.
– Провів вивчення якості питної води Монреаля.
– Зібрав надзвичайно велику колекцію прісноводних риб.
– Його вивчення белуг лиману Святого Лаврентія досі вважжається самим повним та довершеним.
– На його честь названо один з видів міног – Eudontomyzon vladykovi.
Так от.
Міністерство направило нашого земляка, як дуже відомого й шанованого науковця в царині тварин річок, озер та морів, довідатись, чи дійсно існує Нессі або це вигадка. Так як газети на той час рясніли яскравими заголовками. Тема була на язиці.
Фото із соцмереж
Ось який висновок він зробив: «Я провів опитування серед багатьох мешканців села Сент-Елюте, і всі вони описують одну і туж тварюку – довжиной від 12 до 18 футів, рябого чи чорного цвєту, з круглой головой завширшки 2–3 фути, посередині якої і вздовж спиняки проходе плавник. Всігда, коли люди тіки підходили до нього – воно сповзало у воду й ховалось»
Іменно наш земляк – один з перших науковців провів експедицію в цьому краю та зібрав наявну інформацію.
Уявляєте?
Вадим Дмитрович Владиков – наш земляк і всесвітньовідомий науковець, про якого до цього моменту ми нібельмеса не знали. Його співробітники називали ніжно V.D.V.
Читайте також: Історії сільського життя Харківщини. Про козу веліколєпну
Тепер висновки:
– В Козіївському ліцеї вкрайважливо розповідати нашим дітім про такого відомого козіяра. Це яскравий приклад, що дитині з села можна досягти надзвичайних висот. Головне, до цього постійно йти навчанням й вірою у власні сили.
– В селі важливо, щоб память про таку родину Владикових жила в матеріальному світі – нам важливо встановити памятну дошку чи монумент, присвячений їм, адже саме оберігання та акцент на якісному, успішному і своєму – це сотні наших односельчан, що обовязково не втратять жагу до розвитку. Томущо є наявний приклад.
– Ініціюємо ідею організації та проведення саме в Козіївці чемпіонату зі спортивної риболовлі ім. Вадима Владикова. Все у нас для цього блискає хвильками на сонці ярами, лісами та луками.
Давайте вивчати й шанувати своїх, своє, своїм – і це не важливо, чи то всесвітньовідомий Вадим Владиков, чи звичайний козіяр зі Старого Одесу.
Фото із соцмереж
Читайте також:
Історії сільського життя Харківщини. На рибалку з Папком