Екологічна проблема села на Харківщині: до справи взялися діти
Почалося все із участі навчального закладу в українсько-німецькому проекті "N-18", в рамках якого учні й викладачі побували на тренінгах, а після цього мали розробити свій міні-проект.
– Ми зібрали актив НВК, і більшість дітей виявила бажання навести лад у своєму селі, у школі, на території. Потім поступово вибудувався проект щодо роздільного збирання сміття. Ми дали йому назву «Збирай роздільно сміття – буде щасливим життя». Визначився актив учнів і вчителів, зацікавилися і батьки, і ми стали до роботи, – говорить віце-директорка з виховної роботи Огіївського НВК Валентина Какадій.
Сміття-фенікс. Як позбутися екологічної зарази назавжди
Почали з того, що взяли в магазині картонні коробки для збирання окремо паперу, скла, пластикових пляшок, пластикових кришок, відпрацьованих ручок, батарейок і поліетиленових пакетів. Діти створили невеликі інформаційні проспекти, з якими пішли «в люди». Своїм односельцям вони розповідали, у чому небезпека сміттєзвалищ, як правильно сортувати сміття і куди виносити.
У себе в школі облаштували інформаційний стенд, на якому вивісили карту села з позначенням сміттєзвалищ. Діти відстежують і фотографують, де в селі виросла нова купа сміття, і ці точки відзначають на мапі. Поряд зі стендом розташували коробки для відходів, у які приносять сміття з дому. Долучаються до наповнення «сміттєскриньок» і селяни. Потім частину зібраного (папір і пластик) віддають у пункти прийому вторсировини, а виручені кошти збирають на розвиток НВК. Решту ж «корисного сміття» складають у сараї. Поки що організувати повноцінну його переробку важко – підприємцям занадто далеко їхати в Огіївку, до того ж і об’єми зібраного сміття замалі. Для нього обирають один з декількох шляхів.
– Ми обговорюємо з благодійною організацією, щоб вони проводили в нас відеоуроки на тему екологічної освіти, а ми їм віддавали сміття. Але вони розташовані дуже далеко, і поки що не знаємо, як це відбуватиметься, – розповідає Валентина Какадій.
Ще один варіант – інтегрувати екотематику в трудове навчання. Викладачі розмірковують над тим, щоб разом з учнями сконструювати апарат з переробки пластику, з якого потім можна робити різні вироби, наприклад, лавки.
Плани в огіївських «екопатрульних» наполеонівські – навести лад у парку (прибрати сміття, поставити лавки, гойдалки, посадити дерева), почистити й відновити старе джерело, яке вже тривалий час завалене сміттям. А крім того – прибрати в усьому селі та проводити згодом просвітницьку діяльність, поширювати свій досвід і в інших селах. Адже головне – змінити ставлення людей до навколишнього середовища.
– Звісно, швидко такі зміни не відбуваються. Мабуть, для цього має змінитися ще не одне покоління, – визнає викладач. – Але люди, з якими ми спілкувалися в селі, а також батьки, які приходять на збори в школу, підтримують цю ініціативу. Є й результат: учні та учениці початкової школи вже просто на перерві підбігли до коробки, викинули ручку чи батарейку і побігли далі. До того ж, щороку все село виходить на суботники – і дорослі, і навіть старенькі. Ми прибираємо біля ставка, на греблі, наводимо лад на території. У батьків тепер не підіймається рука викинути папірець там, де їхня дитина прибрала. Тому ми хочемо там, де поприбирали учні, поставити таблички, на яких указати, який саме учень чи учениця тут навели лад. Можливо, це матиме вплив на дорослих, і вони вже не так будуть накидати.
Тамара Кіч