Таємничі підземелля під Харковом. Історія знахідки
Розказати про нього можуть різноманітні підземні тунелі, коридори або печери. А деякі можуть трохи відкрити ще й невідомі сторінки історії. Саме такі підземелля є на Валківщині.
5 жовтня 1912 року на вулиці Богодухівській у Валках кінна підвода візника провалилась у землю на кілька вершків. Під час огляду провалу селянином Михайлом Корнійовичем Дудником виявилось, що провал виник у тому місці, де була якась підземна кам’яна споруда, добре відштукатурена зсередини і з заокругленою стелею.
Поліцейський наглядач міста після інциденту докладно занотував результати оглядин у своєму рапорті. Цей рапорт до валківської повітової поліцейської управи за 11 жовтня 1912 року зберігається у Харківському обласному архіві. Згідно із рапортом, у місті Валках виявили підземні ходи незрозумілого походження. «Між стінами підземний хід мав ширину близько двох аршинів, невизначеної довжини, – йдеться у документі. – При спробі розкопати підземну споруду виявилося, що вона тягнеться на велику відстань... Далі від місця провалу хід розділяється навпіл стіною товщиною близько шести вершків. Бокові стіни мають товщину в одну цеглину, які через давність при доторканні обсипаються, як пісок. Зі слів старожилів вулиці Богодухівської, вони не пам’ятають на цьому місці ніяких споруд і побудов протягом 100 років, з часів виникнення самої вулиці».
У другому своєму рапорті поліцейський наглядач міста Валок доповідає, що подібний підземний хід було знайдено 8 жовтня цього ж року на вулиці Ков’ягівській. Як і перший, він знаходився на глибині 2,5 аршина, був з округлою стелею, кам’яний і відштукатурений. Цього разу провалився кінь мешканця цієї вулиці Михайла Григоровича Синявського, коло його садиби.
Як розповів кореспонденту «СК» працівник Валківського краєзнавчого музею Микола Панченко, знайдені підземні ходи у місті Валки ніхто тоді не дослідив, тому про часи побудови та їх призначення нічого невідомо. За радянських часів на них уже ніхто не натикався.
А от про інший кам’яний підземний хід, його призначення та імовірних засновників місцевим краєзнавцям стало відомо у повоєнний час. Він пролягав між двома паралельними вулицями Валок, нинішніми 1 Травня і Борща. Вхід випадково виявила дітвора, яка на галявині грала у футбол. Раптово кудись зник воротар – виявилось, що провалився в якусь підземну споруду. Старші хлопці знайдений підземний хід дослідили з ліхтарями. Виявилось, що він веде до райвійськкомату. Невдовзі вони «відвідали» військкомат цим ходом і поцупили кілька пістолетів, набої до них і запали. Міліція затримала юних гастролерів, люк до входу заварили, а зверху ще й засипали шлаком.
Як розповідають краєзнавці, будинок, у якому нині розташовано райвійськкомат, було зведено в 1912 році валківським штундистом Марченком. Штунда – християнська течія протестанської спрямованості, що поширилась у ХІХ віці. Отже, зведений Марченком будинок в народі швидко охрестили «чорним домом», адже збудовано його було з німецького будматеріалу за німецькою технологією і пофарбовано чорною фарбою. Паралельно, по нинішній вулиці Борща, звів собі кам’яний будинок ще один штундист – Микола Хмара. В обох цих будинках проводила збори валківська організація штундистів. У ті часи було збудовано й підземний хід, який з’єднував між собою ці два будинки. Як пояснює краєзнавець Микола Панченко, валківська організація штундистів була таємною, до того ж і часи були буремні. Тому підземні ходи штундисти могли використовувати як певний захист.
Краєзнавцям стало відомо, що пресвітер валківських штундистів Микола Васильович Хмара був професійним юристом. Працював спочатку у харківському, а потім у валківському суді. У 1932 році його було репресовано, а потім і розстріляно. Штундист Марченко продав свій будинок перед революцією мільйонеру із села Старі Валки Косенку, який розбагатів, постачаючи в діючу армію шкіру. У громадянську війну в чорному домі розміщувались то контррозвідка червоних, то контррозвідка білих.
Тамара Кіч, матеріал з газети "Слобідський край" №38 від 29.03.2014