Скандальна прем'єра на харківській сцені
Ніхто тоді й уявити не міг, що жінка отримає цю премію посмертно, а за мотивами її п’єси ставитимуть пам’ятні спектаклі.
Смерть передчула за місяць
Із більш ніж п’ятисот творів журі конкурсу престижного журналу «Искусство» вибрало лише п’ять, у тому числі і «Язичників». На той час одеський драматург Ганна Яблонська вже отримала визнання в Москві, Петербурзі, у ближньому і далекому зарубіжжі. Там читали її п’єси, а також ставили за ними вистави, запрошували жінку на театральні фестивалі та часто нагороджували різноманітними преміями. Однак у культурному просторі України і навіть рідної Одеси про неї і про її п’єси, вірші та есе знали лічені люди. Тоді, 24 січня 2011 року, про Ганну за одну мить стало відомо на весь світ. Вибух у московському аеропорту «Домодєдово» навіки обірвав життя талановитої одеситки. У Ганни Яблонської залишилась трирічна донька, а також значна, як для молодої авторки, літературна спадщина та грандіозні творчі плани.
Дочка видатного одеського фельєтоніста Григорія Яблонського, 29-річна Ганна Яблонська (через чоловіка – Машутіна) була не лише драматургом, але й поетом, прозаїком, журналістом. Ще зі шкільних років Ганна виявила цікавість до драматургії та сцени. До одеського театру-студії «Тур де Форс» вона школяркою прийшла навчатися акторському мистецтву, а в результаті вийшла звідти драматургом. Саме там Ганна отримала можливість побачити в студійних роботах свої перші п’єси.
Потім були студії та драматургічні лабораторії, де вона проводила увесь свій час за улюбленою справою. Разом з іншими молодими драматургами вона потрапляє до селекційного конкурсу, який проводив лондонський театр Royal Court, що входив до всесвітньо відомого Шекспірівського королівського театру. Драматургічний талант Ганни там одразу відзначили. В одному з англійських видань про одеситку тоді писали: «Ганна Яблонська є дуже сучасним драматургом; тематика багатьох її п’єс – сімейне життя, любов і секс. Проте при цьому вона ніколи не прагне шокувати глядачів; її тексти витончені, феміністичні, але не відкрито політичні». Яблонська почала їздити до Лондона, знайомилась з англійською театральною драматургією, навіть почала писати п’єсу в тандемі з британським драматургом. А в квітні 2011 року збиралась поставити на сцені лондонського театру «Язичників», що вже набули широкого розголосу. Але Ганна до Лондона вже ніколи не повернулась. За місяць до трагедії на сторінці свого інтернет-блогу жінка написала: «Мені здається, в мене залишилось дуже мало часу».
Одеські сварки на академічній сцені
Сьогодні лондонський театр Royal Court активно працює в Україні. Консервативних англійців надзвичайно приваблює країна, де зараз спостерігається неймовірний вибух драматургії, з’являється багато нових імен, на сценах театрів відбуваються різноманітні експерименти. Один з таких експериментів – спектакль за п’єсою «Язичники» – цього року ставлять на сцені одного з харківських храмів Мельпомени.
Дія відбувається у звичайній одеській квартирі: за вікном – Чорне море, а у квартирі – чорна лайка та скандали. Нескінченний ремонт, щоденні «концерти» від дитини-підлітка, сварки між подружжям – але не в цьому криється причина розпаду одеської родини. Усі троє героїв втратили віру. Вірити чи не вірити, та що є Бог для нашого сучасника – таким питанням присвячена п’єса Ганни Яблонської «Язичники». Режисер Харківського Державного академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Олег Русов уперше познайомився з п’єсою два роки тому та одразу вирішив, що спектакль за її мотивами має побачити харківський глядач.
– Яблонській удалося торкнутися у своїй п’єсі болючого для сучасності питання – пошуку шляхів до віри, – розповідає режисер постанови. – Кожна людина шукає свою дорогу до храму. І це – дуже важкий і тяжкий шлях. Але нам усім треба його пройти, щоб ми змогли вийти на світлу дорогу життя і розвитку.
За словами Олега Михайловича, уже перші репетиції спектаклю викликали гарячі суперечки, адже текст п’єси має певні тонкощі з естетичної точки зору, нецензурні вирази тощо. Але врешті-решт компромісу вдалося досягти.
– Я завжди спокійно ставився до таких неоднозначних моментів у творах, на мою думку, перець теж має бути присутнім у страві, – з посмішкою розповідає Олег Русов. – У театрі імені Шевченка ніколи не боялися ризикувати.
Режисер зазначив, що актори, серед яких переважно молодь, міцно «вхопилися» за свої ролі. Так, актриса Ірина Кобзар, яка виконує головну роль у «Язичниках», дуже прониклася своєю роллю, каже, що після кожної репетиції ледве тягла ноги додому.
– Я віруюча та спокійна людина, – розповідає Ірина, – а мені треба грати істеричку. Вистава дуже складна за своєю стилістикою – мовною, драматичною, філософською. Уперше за 20 років проблеми сучасної родини винесено на сцену.
Виставу «Язичники» вже показували за кордоном. У Росії їх ставив відомий режисер і актор Олег Меньшиков. У рідному місті Яблонської, Одесі, у рамках соціально-культурного проекту теж показали пам’ятну виставу. Але в Україні саме Харків став першим містом, де скандальну виставу покажуть на сцені академічного театру. Прем’єра в театрі Шевченка відбудеться 20 і 21 вересня.
– У нас є ідея: частину коштів із касових зборів вистави віддати родичам Яблонської, адже сьогодні вони організовують збір коштів на встановлення пам’ятника жінці, – підсумував режисер-постановник «Язичників» Олег Русов.
Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №112 від 19.09.2013