Невідома історія Харкова. Свідчення арабських середньовічних джерел
Але це, як з’ясувалося, дрібниці...
Є всі підстави припускати, що Харкову як мінімум 1000 років, вважає історик і археолог Олександр Дяченко. Спеціаліст із середньовічної історії та археології східних слов’ян, Олександр Дьяченко два десятиліття тому знайшов дані про перших і єдиних на сьогоднішній день розкопках у центрі Харкова, які виявили існування на Університетській гірці давньоруського міста.
Читайте також: ХАРКОВУ – 360 ЧИ 1000 РОКІВ? УНІКАЛЬНІ РОЗКОПКИ У ЦЕНТРІ ХАРКОВА ВІДКРИЛИ НОВІ ДАНІ
Ці розкопки було проведено в 1928–29 роках харківським археологом Олександром Федоровським, і дані про них вважалися втраченими. Зіставлення результатів знахідок Федоровського й повідомлень середньовічних арабських географів привело до несподіваних висновків.
Харка й Харків
Кор.: Але ж назва цього міста невідома? Адже в давньоруських літописах згадується тільки одне місто нашого регіону – місто Донець?
– Щодо більшості давньоруських поселень, то ми дійсно не знаємо їх самоназв у давнину, але Харківщина у винятково сприятливому становищі. Ми знаємо на сьогодні назви трьох давньоруських пам’яток. Ми знаємо назву літописного Дінця, ми знаємо назву Змійова городища для стародавнього Змієва, і тепер мені вдалося встановити назву для Харкова. Історія тут така.
Існує велика група джерел з історії середньовіччя, що відноситься до кола арабо-перської літератури. Уся ця література має здебільшого компілятивний характер – араби любили багато писати, але ще більше любили переписувати. Існують дві роботи з циклу арабо-перської літератури, що відносяться до нашого регіону. Перша праця датується XII століттям і належить відомому перському енциклопедисту Наджибу Хамадані. Його книга називається «Дивовижі творіння». Це своєрідна енциклопедія. І в цій книзі згадуються чотири великі, безумовно великі географічні пункти, тому що в енциклопедію не могли потрапити дрібні об’єкти – тим більше, для настільки віддаленої території. В описі країни русів там названо Київ, Чернігів, Сарук і Харку. Ці населені пункти в нашій історичній науці вже інтерпретовано. Для трьох з них – Києва, Чернігова й Сарука – знайдено відповідні населені пункти. Сарук інтерпретується майже беззаперечно з Новгород-Сіверським. А от для Харки не було знайдено археологічної пам’ятки, точніше, населеного пункту, з яким її можна було б ідентифікувати. До речі, у XVI столітті майже така сама інформація наводиться у творі ще одного арабського компілятора Аміна Разі. Його праця називається «Сім кліматів», і в ній ми можемо прочитати таке: «Резиденція царя русів називається Кийавіа. З-поміж їх знаменитих і відомих міст одне – Чернігів, а друге – Харка». Чернігів і Кіява самі за себе говорять, а Харка й досі залишалася без історичної відповідності.
Кор.: Тоді мимоволі постає запитання: чому Харка потрапила в арабські джерела й не потрапила в давньоруські літописи, якщо вона була таким великим містом?
– У руські літописи попадали зазвичай не тільки найбільші міста, а й ті, які були ближче до центру. Літописці, що сиділи у столиці, мало знали про те, що відбувається в прикордонних містах. А арабів, навпаки, цікавили насамперед великі торгові центри, що були ближчими до кордону. Харків був на території торгового шляху, яким проходили мандрівники, купці, що збирали інформацію і передавали її тим, хто цією інформацією цікавився. Тому комплекс Сіверсько-Донецьких давньоруських городищ і привертає особливу увагу давніх авторів.
Кор.: На перший погляд здається, що інформація про давній Харків просто лежить на поверхні. Чому ж раніше про це ніхто не говорив?
– Як на мене, тому, що нікому не спадало на думку зіставити арабські джерела та знахідки Федоровського. Але навіть якщо не брати до уваги арабські джерела і спиратися тільки на археологічні дослідження, то можна зіставити вік Харківського городища з добре дослідженним Донецьким і сказати, що як мінімум у XII столітті тут існувало давньоруське місто. А якщо зважити на арабські тексти, то Харків нараховує тисячолітню історію. Звичайно, ці висновки потребують додаткової перевірки, і в першу чергу – археологічними методами.
Кор.: Давньоруське місто Харка було, швидше за все, зруйновано під час монголо-татарської навали. Яким чином збереглася назва?
– Я думаю, що народна традиція з’єднала назву міста й назву річки, на якій воно стояло, а згодом, коли в середині XVII століття тут знову закладалося місто, воно отримало свою колишню назву.
Інна Можейко, матеріал з газети "Слобідський край" №101 від 23.08.2014