Готуємося до зими: яка «буржуйка» буде економною

Як не дивно, але зараз в Європі буржуйки дуже популярні:  в приватних будинках вони поступово витісняють ненажерливі каміни, які до того ж й коптять. І це не випадково, бо буржуйка – дуже економний варіант опалення. Зрозуміло, що це  не ті буржуйки, які ми знаємо з історичних фільмів. Це високотехнологічні та елегантні конструкції без варильної поверхні, з віконцями із жароміцного скла на дверцятах та з дорогим декоративним оформленням. 

Чому саме «буржуйка»

Нам в умовах війни доведеться  пережити майбутню складну зиму з ймовірними перебоями в забезпеченні теплом, газом та електрикою. Тому зрозуміло, що нас більше цікавлять не ці новітні витвори західної дизайнерської думки, а класичні буржуйки, історія яких налічує понад сотню років.

Поява класичної буржуйки на теренах колишньої Російської Імперії пов’язана з двома революціями 1917 року і комунальними негараздами, що настали за ними. Саме тоді освічена технічна інтелігенція винайшла просту у виготовленні та водночас високоефективну піч: вона була розрахована таким чином, щоб для опалення квартири протягом зими вистачало меблевого гарнітуру з однієї кімнати. Оскільки пристойно одягнених інтелігентів в окулярах пересічні громадяни тоді називали буржуями, то й сконструйовану ними піч найменували буржуйкою.

 Після двох революцій та громадянської війни буржуйки не канули в лету. Вони перекочували на приміські дачі, а для армійських землянок і наметів такі пічки масово випускалися військовою промисловістю. У роки Другої світової війни буржуйка давала гарячу їжу, зігрівала та забезпечувала відпочинок мільйонам наших співвітчизників. Навіть більше, мода на буржуйки поступово перекочувала до Скандинавських країн, Канади, США та Японії.

Власноруч чи купувати?

Така популярність, на перший погляд, примітивної металевої печі пояснюється її корисними якостями: простотою конструкції, легкістю виготовлення, низькою ціною, зручністю використання, високою ефективністю тепловіддачі з ККД понад 60 % і вельми економним витрачанням палива. Також важливу роль відіграє й можливість швидкого демонтажу з перенесенням на нове місце.

Слід мати на увазі, що ціна готової буржуйки фабричного виробництва та виготовленої самостійно з куплених у роздріб матеріалів буде приблизно однаковою. Крім того, на виготовлення печі своїми руками піде 3-4 дні роботи. Ті, хто володіє майстерністю зварювальника та зварювальним обладнанням, повинні зважити на те, що виготовляти буржуйку кустарним способом вигідно лише за наявності безкоштовного матеріалу вторинного використання, що накопичився на дачі, в гаражі або в сараї. Більшість співвітчизників професією зварювальника не володіє і буржуйки буде купувати. Тому ми рекомендуємо під час купівлі та монтажу звернути увагу на те, що робить буржуйку довговічною, безпечною та максимально енергоефективною.

«Буржуйні» правила 

Товщина металу, з якого виготовлена ​​буржуйка, не повинна складати менше 3–5 мм: інакше стінки швидко прогорять і піч вийде з ладу. 

Сама піч має бути компактною. Найбільш раціональними вважаються буржуйки з внутрішнім об’ємом 40–50 літрів з потужністю 5–6 кВт. 

Крім того, в печі обов’язково потрібні колосники – ідеально, якщо вони є знімними. Класична буржуйка має лише одну конфорку зі знімними кільцями. На превеликий жаль, цей тип печі не пристосований для ефективного забезпечення роботи двох конфорок.

Дуже важливу роль відіграє конструкція труби. Діаметр труби повинен бути в міліметрах у 2,7 раза більшим, ніж об’єм топки в літрах. Наприклад: топка 40 л × коефіцієнт 2,7 = діаметр труби 108 мм. Якщо буде більший діаметр, то дуже багато тепла марно піде в прямому значенні в трубу, а якщо буде менший діаметр, то виникає загроза смертельного отруєння чадним газом. 

Довжина вертикальної ділянки труби повинна бути в межах 1-1,2 м, а довжина лежака (горизонтальної ділянки труби) може сягати до 4,5 м, але не менше ніж 2,5 м. Для безпеки лежак повинен знаходитися на відстані 1–1,2 м від стін і стелі. Кут нахилу лежака відносно  вертикальної ділянки труби повинен становити 90 ° з можливим відхиленням ± 10 °. 

У процесі монтажу труби слід звернути особливу увагу на герметичність стиків між її окремими сегментами. Інакше стики пропускатимуть у приміщення небезпечний чадний газ, а на підлогу водночас капатиме темний маслянистий дьоготь, який утворюється під час поступового охолодження диму. 

Трубу в жодному разі не можна виводити у вентиляційний канал будинку – в майбутньому це гарантована пожежа. Її треба виводити або через спеціальне врізання у віконному отворі, або через спеціально зроблений під цю трубу отвір у стіні. 
За межами будинку трубу ще раз треба повернути на 90 градусів, але цього разу не в бік, а вгору. На кінець труби за допомогою металевого кільця з кронштейнами слід змонтувати конусоподібний дефлектор, який підвищує енергоефективність буржуйки та захищає канал труби від попадання опадів.

Для пожежної безпеки саму буржуйку потрібно встановлювати на металевий лист з виносом не менш 350 мм по всьому периметру печі. Під цей лист обов’язково потрібно підкласти шар будь-якого теплоізолюючого матеріалу, який запобігатиме загорянню лінолеуму, ламінату або паркету. Пам’ятайте, що для цього краще не використовувати вельми шкідливий для здоров’я людини азбест. Щиро бажаємо вам тепла і безпеки в майбутню зиму.