Як з харківського Успенського собору фарбувальну фабрику виселяли

У замітці  «Соціалістична Харківщина» №  201 від 14 жовтня 1970 року йдеться не тільки про боротьбу за будівлю собору з дирекцією фабрики художнього розпису тканей, а й наводяться невеликі, але цікаві факти.   

Зберегти пам’ятник архітектури

Дзвіниця Успенського собору – невід’ємний елемент архітектурного силуету міста. З якого б боку ви не під’їжджали до Харкова, одразу впадає в очі її позолочений купол. Дзвіниця збудована у 1820–41 роках за проектом архітектора С. А. Васильєва як пам’ятник на честь перемоги над Наполеоном у Вітчизняній війні 1812 року. А сам собор споруджено у 1771–1778 роках за зразком церкви Клемента на П’ятницькій вулиці у Москві (архітектор А. П. Євлашов).

У роки Великої Вітчизняної війни собор був пошкоджений. У 1946 році постало питання про його реставрацію. У приміщенні передбачалось організувати міський музей історії архітектури. Але тут… розмістилась фабрика художнього розпису тканин. Встановили верстати з моторами, що викликають вібрацію, проводиться робота з вогненебезпечними матеріалами, волога пара викликає руйнування перекрить та карнизів.

30 березня 1967 року облвиконком прийняв рішення про виселення фабрики з приміщення собору, щоб розпочати ремонтнореставраційні роботи. Фабриці виділили 1500 квадратних метрів по вулиці Кооперативній, 6/8. Але керівники фабрики не поспішають з переселенням.

– У нас план, – твердить директор тов. Рапопорт. – З 1948 року працювали тут – нічого з собором не сталось. Простоїть ще 20 років.

Ми розуміємо, будь-яке переселення пов’язане з певними незручностями. Але в даному випадку слід рахуватися з тим, що Успенський собор є цінним архітектурним пам’ятником, гордістю Харкова. Зберегти його – наш священний обов’язок.

О. Решетов, член громадської інспекції Харківської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури.

Читайте також: «Будинок, що не згорає»: історія про те, як студенти в конкурсі перемогли