Як у Чугуєві 50 років тому завод починали будувати

50 років тому в області споруджувався новий завод-велетень. Але якось усе виходило не так, як потрібно: то архітектори з проектувальниками некомплектні документи з помилками зроблять, то людей на місці майбутнього заводу відселити не можуть, бо новий будинок побудували без каналізації, то бетон, вкрай необхідний для будівництва, возять з Харкова замість того, щоб виготовляти на місці... Наша газета намагалась розірвати це замкнуте коло, зібравши всіх причетних до будівництва у редакції. Сьогодні це дуже повчальна історія. Отже, стаття з № 110 від 9 червня:

"Завод змінить обличчя міста*

У Чугуєві споруджується завод паливної апаратури. На підприємстві працюватиме близько 10 тисяч робітників, воно буде одним з найкрупніших в області і постачатиме апаратуру для трактора Т–150. Будівництву нового заводу приділяється велика увага. Чергове засідання Клубу техніко-економічних проблем редакція «Соціалістичної Харківщини» провела в Чугуєві.

Перше питання, яке, природно, цікавить газету і наших читачів: чому саме Чугуїв став місцем спорудження такого крупного підприємства?

Відповідає М. І. Хоменко, секретар районного комітету партії. Чугуїв – це не колишнє непомітне містечко Харківської губернії, а один з найкрупніших районних центрів області. В Чугуєві нині проживає близько 30 тисяч чоловік. Цього року має бути здано в експлуатацію 17 тисяч квадратних метрів житла. Враховувалась і невідповідність між кількістю населення та потужністю промислових підприємств: новий завод спроможний працевлаштувати практично все працездатне населення. Взяли до уваги й те, що поруч – води Дінця, проходять мережі потужних електропередач, є газ.

Учасники засідання поцікавились: яким буде новий завод?

Підприємство споруджується за останнім словом техніки, вів далі розповідь т. Хоменко. Випускатимуться щороку сотні тисяч паливних насосів. Перша продукція має бути виготовлена дуже скоро: у 1972 році. Завод значною мірою сприятиме зміні загального обличчя Чугуєва: згідно з відведеними коштами буде споруджено 5 тисяч квартир, проведено значні роботи по газифікації міста, водопостачанню, каналізації та ін.

З’являться учбово-курсовий комбінат, будівельне профтехучилище, нові школи, дитячі заклади, магазини, соціально-культурні об’єкти. Одним словом, громадськість міста дуже зацікавлена, щоб завод паливної апаратури став до ладу якомога швидше.

–А є причини, що цьому перешкоджають?

–На жаль є, – говорить М. І. Хоменко. – Ще у 1968 році було виділено мільйон карбованців. Та замовники виявили дивну нерозпорядливість, не освоїли жодної копійки. Довелося цю суму перенести на 1969 рік. Та й нині темпи робіт нас не задовольняють.

В. о. директора заводу І. І. Ситницький вносить деякі доповнення. За 4 місяці цього року БМУ «Електробуд» мало освоїти 1.252 тисячі карбованців, а фактично освоїло лише 852 тисячі.

Доводиться відповідати головному інженеру БМУ «Електромашбуд» Л. Г. Атаманову. Цифри правильні, говорить він, за становище, що створилося, несемо в першу чергу відповідальність ми, як генеральний підрядник. Не буду говорити про об’єктивні причини, котрі заважають роботі, ускладнення, викликані минулою зимою, та інші. Нас теж дуже хвилює відставання, і нині ми головну увагу зосереджуємо на найбільш слабких ланках виробництва: поліпшенні організації робіт, підвищенні їх темпів, поліпшенні якості. Але тут ми не зможемо нічого зробити без найактивнішої допомоги наших субпідрядних організацій, які, на жаль, не завжди виконують свої зобов’язання. Взяти хоча б управління 127 тресту «Стальмонтаж». У квітні жоден з 25-тонних кранів з різних причин не працював. Бетон укладали вручну. В результаті робіт виконано на 20 тисяч карбованців замість 60 тисяч за планом.

Замовник теж зробив далеко не все для прискорення темпів будівництва.

Без термінового спорудження розвантажувального майданчика неможливо скільки-небудь істотно розширити фронт робіт. Та замовник чомусь не поспішає з відселенням володарів кількох приватних будинків, що знаходяться на території, де має розташуватися майданчик.

Треба терміново приступити до спорудження котельної, але на призначеному для неї місці – лабораторія профтехучилища. Не вирішив замовник і питання щодо відведення ділянки для учбово-курсового комбінату. А він – у плані цього року.

Ю. В. Колобов – начальник відділу капітального будівництва майбутнього заводу – правильно сприйняв справедливі закиди на свою адресу.

Питання з відселенням мешканців найближчим часом буде вирішено. Переносити лабораторію поки що немає змоги, бо немає відповідної документації. Взагалі з документацією не все гаразд. Керівники інституту «Діпротракторосільгоспмаш» обурено заперечать: мовляв, видаємо її з випередженням графіка. Якщо виходити із загального обсягу, це дійсно так. Але вся справа в тому, що документація некомплектна. Наприклад, по блоку цехів немає креслень по сантехнічних об’єктах, промислових проводках, вентиляції. В той же час в цілому документації – на 2 мільйони карбованців більше, ніж мали видати на цей час за планом. До того ж, у кресленнях багато помилок. На прирейковому майданчику вели дослідження десь у 1965 році. Там багато грунтових вод, колодязів. Їх не врахували, не нанесли лінію електропередач. Через це роботи розпочинати неможливо. Чекаємо на документацію комплексну, якісну, найскоріше виправлення припущених помилок. Без цього не зможемо форсувати темпи будівництва.

У сантехніка Г. Т. Юрченка наболіло інше питання – на перший погляд, може, і менш значиме, ніж порушували інші, але для колективу дуже важливе. Це проблема громадського харчування. Їдальня заводу тракторних деталей явно не задовольняє потреб кількісно набагато зрослого колективу. Споруджується нова, призначена поки що, в основному, для будівельників. Було вже багато постанов і рішень про введення цього першочергового об’єкта, та строки раз у раз переносяться. Головна причина – відсутність необхідного устаткування. Винуватець той же замовник – керівництво заводу паливної апаратури.

Було багато питань, які порушувались всіма учасниками засідання.

Потреби молодої будови з кожним днем ростуть. На порядку денному спорудження власної промислової бази і в першу чергу – бетонного вузла, де виготовлятиметься і збірний залізобетон. Про значення цього об’єкта говорить хоча б той факт, що бетон – щодня 100 кубометрів – возиться аж з Харкова. Промбаза будується, але дуже повільно. Цьому об’єкту треба приділити максимум уваги, бо від тилів виробництва залежать загальні темпи виробництва. А роботи тут практично лише розпочинаються. Завод – це поки що фундаменти, де-не-де окремі зведені колони.

На об’єкті утворилось якесь замкнене коло. Щоб провести ряд першочергових робіт, потрібно відселити 15 сімей з власних будинків. Спорудили багатоквартирний будинок, але... без каналізації. Щоб її провести, необхідно знести ще кілька будинків. Та куди переселити їх мешканців, коли неможливо прийняти новий будинок?

Щосереди на будівництві проводяться засідання штабу. Після кожного з’являється відповідний протокол з категоричними вказівками. Та треба прямо сказати: більшість їх не виконується".

* Надається із скороченням

Читайте також: Виробництво авторучок із золотим пером починалось у Харкові