Віртуальний тур до витверезника, або як на Харківщині 50 років тому з пияцтвом боролись

Газета «Соціалістична Харківщина» у № 54 від 18 березня 1970 року в рубриці «Колючі рядки» надрукувала статтю «Особняк на Журавлівці», де 50 років тому знаходився витверезник.

«Люди сюди не приходять, сюди привозять. Найперше, що роблять із гостем, – фотографують. Після фотографа вправні руки чергових звільняють від одягу, дбайливо оглядає медпрацівник. І вкладають у ліжко...

Назавтра, як правило, більшість відвідувачів покидає будинок, насторожено озираючись навкруги – чи не бачить хто із знайомих, товариші по роботі? Хоч цього і не варто робити, бо через два-три дні в усі установи, співробітники яких мали приємність тут переночувати, з особняка підуть повідомлення і навіть фотографії.

Повідомлення – дуже цікаві. Зверху написано: «Вивісити на видному місці». Посередині намальовано калюжу. У калюжі – свиня. А до свині ніжно пригортається щось подібне до людини, запевняючи:

– Я такий же, як і ти!..

Важко сказати, чи свиня повірить, чи ні, а от те, що особняк на Журавлівці, який має прозаїчну назву «Витверезник», не пустує, може, і гірка, але правда.

Кілька днів я працював у «особ­няку» на Журавлівці, відвідував підприємства, знайомився з документами. Виявляється – значна частина клієнтів витверезника – його давні знайомі. Вони побували у минулому році на Журавлівці по 5–7 разів.

Друге, що впадає в очі, – дуже багато випивох, які ніде не працюють. Цікаво, за які ж гроші вони п’ють? За рахунок чого існують? Чи не слід райвідділкам міліції, райвиконкомам, домоуп­равлінням у кожному випадку ближче познайомитися з цими людьми? Чи не одна з причин всього цього – недостатня виховна робота на підприємствах? Буває, пожурять, посваряться на п’яничку, він пустить сльозу, запевнить, що більше не буде, і на цьому кінець. Поблажливо ставляться до п’яниць і тоді, коли приходять з витверезника повідомлення. Так, на «Авторучці» не вивішують зовсім повідомлень і фотографій. Замість них малюють «прожектористи» плакати, але вони часто зникають: їх безкарно зривають самі п’яниці, або їхні дружки.

Не вперше ми і не вдруге воздаємо «шану» любителям отого загальновідомого змія. Чи поменшала ж кількість відвідувачів особ­няка на Журавлівці? Статистика різкого спаду не показує. А що ж діяти? Одними витверезниками на путь тверезий не наведеш.

Отже, громадськість повинна активніше діяти. Треба спуску не давати п’яницям, адже вони допускають прогули і брак на виробництві, порушують наш спокій, а то й злочини чинять. Тож хай поменше привозять непроханих гостей в особняк на Журавлівці»*.

Підпис - П. Коваленко

А лікар Іван Павлович Єнь, тоді – нарколог Харківського обласного психодиспансеру, а потім один з найвідоміших у місті наркологів (про нього у 80-90-ті роки ходили легенди), у статті під назвою «Допилися» розмірковував:

«Статистика – річ вперта. Нею займаються всюди. Чому б нам, лікарям, не зайнятися такою важливою справою. Спробували. І що ж воно вийшло! Встановлено, що 70 процентів нещасних випадків і аварій на дорогах відбувається внаслідок нетверезого стану водіїв. Багатьом це сходить з рук, інші відбуваються переляком, а декому це навіть коштує і життя. Як-от, приміром, сталося з водієм трактора – жителем села Хотомля Вовчанського району. Добре хильнувши, сів він за руль трактора, трактор перекинувся в канаву, врятуватись не вдалось.

Є деякі оптимісти-прогнозисти, що запевняють, нібито спиртні напої в помірній кількості не лише шкідливі, але й корисні для здоров’я. Часто-густо можна чути такі висловлювання афористичні, що 100–200 грамів горілки діють тонізуюче, поліпшують апетит, зігрівають в холоді. Все це неправда. Алкоголь – не лише небезпечний, але й підступний, бо діє він непомітно, в організмі протягом 12 годин розхитує нерви, притупляє розум, сковує енергію. Встановлено, що в того, хто випив 100 грамів гіркої, не лише зменшується швидкість рухів, але й погіршується їх якість. Після ста грамів шофер може не зовсім точно повернути кермо, а одного необережного руху іноді досить, щоб призвести до нещасного випадку.

Хоча б такий факт. По вулиці Клочківській водій автокрана ЗІЛ-130 В. В. Бондаренко, добре наступивши на чіп, вирішив випробувати на швидкість свою машину. Випробував так, що перекинувся. На щастя, самому не було нічого, а кран поламав. П’яний водій І. І. Шелехань в Балаклії теж випробував швидкість, внаслідок чого врізався в групу людей, не обійшлося без жертв. Лиходій-водій засуджений до 14 років позбавлення волі.

Але мова не тільки про п’яних водіїв. Чимала небезпека криється в п’яних пішоходах. Приміром, правильник цеху № 2 заводу тракторних самохідних шасі І. Ф. Федотов, напившись до нестями, брів посеред вулиці Байрона, виспівуючи «Всюди буйно квітне черемшина». Для нього було море по коліна, а транспорт, який інтенсивно курсував тут, вимушений був обережно обминати його. Врешті п’яниця потрапив під колеса, довелось відлежуватись в лікарні.

Отже, напрошуються вис­новки. Чи не пора кінчати з п’яницями тут і там. З п’яницями на колесах і без коліс? Мабуть, пора»*.

* Надається зі скороченням

Читайте також: Як Харків п’ятдесят років тому туристів приваблював