Одрі Хепберн та чоловіки її життя

Едді Хепберн було шість років, коли з родини пішов батько, з яким були пов’язані найяскравіші спогади життя доньки; вона залишилася з матір’ю – жінкою суворою, вимогливою і сухуватою. Коли дівчинці було 10, почалася війна. Єдиною світлою плямою в тій страшній обстановці був балет, але і від нього довелося відмовитися – через недоїдання виникли набряки, згодом додалася ще й жовтяниця. «Під час війни я часто говорила собі: якщо це коли-небудь закінчиться, ніколи більше не буду бурчати й вередувати, буду всім задоволеною», – згадувала Одрі. Це було щеплення від зіркової хвороби на все життя: всі, хто знав видатну актрису Одрі Хепберн, говорили, що на це вона ніколи не страждала.

«У мене майже не було справжньої юності, – такий вердикт вона винесла пізніше, – дуже небагато друзів, зовсім мало радості в тому сенсі, в якому її розуміють підлітки, і повна відсутність відчуття власної безпеки. Чи дивно те, що я стала такою замкнутою людиною?»

Коли стало зрозуміло, що великої балерини з дівчини не вийде, вона прийняла рішення – зайнятися шоу-бізнесом. Вона танцювала в мюзиклах і, щоб бути «як усі» (у моді були дівчата з округлими формами), скочувала в кульку шкарпетки і вкладала їх у потрібні місця, щоб вийшов пристойний бюст. Її побачив тридцятирічний мільйонер Джеймс Хенсон – спортсмен, колишній офіцер, завсідник нічних клубів і завзятий холостяк. Він запропонував актрисі руку й серце – але вони вирішили залишитися друзями: Попелюшка обрала не Принца, а роботу в кіно.

«У неї немає часу на романи. Робота – її єдине покликання», – сказав якось із жалем партнер Одрі по кіно Пітер Фінч. І дійсно, Одрі завжди остерігалася любовних пригод; вона часто поринала в роботу з головою і не помічала навколо нікого. Так було до моменту зустрічі з актором Уїльямом Холденом. Вони зустрілися на знімальному майданчику фільму «Сабріна». Це була взаємна симпатія з планами на майбутнє, але закоханих розлучила хвороба Холдена: він не міг мати дітей, а Одрі їх дуже хотіла. Розрив був болючим для обох.

Принц на білому коні

Улітку 1953-го на вечірці в Лондоні Одрі Хепберн зустріла Мела Феррера. Він був на 12 років старший за Одрі й на той час уже знявся у фільмі «Лілі». Чоловік став для неї справжнім принцом. Розумний, добрий, пише дитячі книги, ставить спектаклі й доволі тісно знайомий з Голлівудом – таким був для Одрі Мел Феррер. Навесні 1954 року Мел запропонував їй руку й серце, і актриса зголосилася на пропозицію. Багато хто вважав, що він її «не заслуговує». Адже за плечима в Мела було вже три шлюби й четверо дітей, він був старшим від Одрі на дванадцять років. Можливо, у цьому шлюбі вона намагалася реалізувати свою потребу в сильному чоловікові, який зміг би їй у чомусь компенсувати втрату батька.

Фото: karavan.ua

Мел спочатку добре справлявся з роллю опікуна-коханця. Він стежив за здоров’ям Одрі, угадуючи наперед її бажання, а часом і ввічливо, але твердо наполягаючи на чомусь, що стосувалося її дієти або домашніх проблем. А їй найбільше хотілося бути дружиною і матір’ю, а не голлівудською дівою. Шість років вона йшла до цього: переживши два викидні, актриса нарешті народила сина, якого назвали Шоном. Після пологів Одрі втратила свій вигляд ельфа, натомість набула краси зрілої жінки.

Родина придбала власне сімейне гніздечко у швейцарському селі в п’ятнадцяти хвилинах їзди від Лозанни. Це був не «будинок кінозірки», а, швидше, будинок для зростаючої дитини, в якому завжди були раді друзям. Це було те, чого вона так довго чекала. Але піти з кіно поки що не дозволяли контрактні зобов’язання. Завдяки цьому з’явилася стрічка на всі часи – «Сніданок у Тіффані». А от стосунки Одрі з чоловіком поступово почали набувати суто професійного характеру. Вона намагалася врятувати шлюб, народивши ще одну дитину, але не судилося.

Дружина лікаря

Улітку 1968-го Одрі познайомилася з молодим психіатром Андреа Дотті. Він був молодшим від Одрі на дев’ять років і закохався в Одрі-принцесу, побачивши її на екрані в «Римських канікулах». У листопаді цього ж року Одрі Хепберн розлучується, а в листопаді наступного стає дружиною лікаря-психіатра Андреа Дотті. Її син добре порозумівся з Дотті, а це було для Одрі найголовнішим, а сам лікар, як істинний італієць, хотів мати велику сім’ю і багато дітей. Через чотири місяці після весілля Одрі була вже при надії. Вона хотіла бути просто дружиною.

Фото: karavan.ua

Син Лука народився 8 лютого 1970 року; радість Одрі була безмірною. Вона почала втілювати свій план у життя: вставала близько 5.30 ранку, годувала дитину й готувала сніданок, відмовляючись від послуг домробітниці. Іноді увечері Одрі ходила у клініку, приносила чоловіку власноруч приготовані макарони, і вони з’їдали їх разом у його кабінеті, а поруч з ними обов’язково був маленький Лука. Тепер вона була дружиною лікаря Дотті, а не голлівудською кінозіркою.

Але Дотті дуже хотілося, щоб Одрі продовжувала зніматися. Для нього вона була частиною того величного світу знаменитостей, куди він теж був вхожим завдяки їй. Він ще не розумів, що та жінка, яка стала його дружиною, абсолютно не схожа на ту, в яку він закохався 14-річним підлітком. Андреа допоміг пережити актрисі драму першого розлучення, але сімейного щастя дати не зміг. Одрі вирішила повернутися в кіно – того кохання, про яке вона мріяла, не було. Кіно стало для неї порятунком.

Дружба з першого погляду

Одрі було вже за п’ятдесят, коли вона готувалася до зйомок фільму «Вони всі сміялися» і дуже переживала через розпад своєї сім’ї. На одному зі званих обідів актриса познайомилася з людиною, якій розрада потрібна була не менше, ніж їй самій на той час. Це був актор Роберт Уолдерс, який пережив смерть дружини, тож навколо нього метушилися занепокоєні друзі. Сумного вдівця посадили поруч з Одрі. Вона, забувши про власні біди, намагалася підбадьорити сусіда: чуже горе завжди пробуджувало в ній співчуття. Вони відразу ж перейнялися симпатією одне до одного. «Дружба з першого погляду», – так називала Одрі їх стосунки. А незабаром вона зрозуміла, що це і є її єдине щасливе кохання.

Фото: karavan.ua

Спочатку почуття Одрі до нього були не стільки романтичними, скільки материнськими. «Краще пізно, ніж ніколи, – казала вона. – Якби я зустріла його, коли мені було вісімнадцять, то не зуміла б належно оцінити». Вона відчувала необхідність бути потрібною, віддавати любов і тепло тим, хто цього потребував, і чудово розуміла, що кіно ніколи не зможе дати їй цього.

У переддень Різдва, 24 грудня 1992 року, Одрі Хепберн спустилася у вітальню, щоб зустріти свято серед найдорожчих для неї людей. З нею були її сини, кохана людина, друзі... У кінці дня, перед тим як піднятися у спальню, вона обвела поглядом усіх і сказала: «Це було найщасливіше Різдво в моєму житті». 20 січня актриси не стало. Їй було всього 64 роки.

Читайте також: Кобзар з Харківщини vs влада: як Іван Кучугура-Кучеренко Україну захищав