Життя і любов Леся Курбаса
З родини акторів
Він був з акторської родини: і батько, і мати, маючи гімназійну освіту, грали в театрі «Руська бесіда». Батьки були категорично проти і такої долі, і такого шлюбу – але і Ванда, і Степан Курбаси пішли проти їхньої волі.
20 лютого 1887 року, під час гастролей театру в Самборі, 19-річна Ванда народила первістка, котрого назвали Олександр Зенон. З батьками вдалося помиритися тільки через кілька років, і маленький Лесь подовгу жив потім у діда – сільського священика. Коли хлопчик підріс, почав мріяти про сцену, але тепер уже його батьки були категорично проти: вони добре знали, наскільки важка й невдячна ця праця. Коли сину не виповнилося й десяти років, батько тяжко захворів, і мати змушена була залишити сцену.
Закінчивши Тернопільську гімназію, Лесь Курбас вступає до Віденського університету. Гроші на навчання дали родичі з боку матері – за умови, що він не пов’яже свою долю з театром. Проте паралельно з університетом юнак вчиться в драматичній школі при Віденській консерваторії. У 1908-му помер батько, і Лесь був змушений перевестися на третій курс Львівського університету. У 1909 році його студенти організовують театр, головним режисером і актором якого стає Лесь Курбас. А за три роки він уже виступає на сцені гуцульського театру Гната Хоткевича. Курбас виявив свій дар одразу й беззаперечно: про нього заговорила преса.
Перша і майже смертельна
Усі помічали красивого стрункого смаглявого актора з грецьким профілем, правильними рисами обличчя, високим чолом, який носив артистичний бант замість краватки та полюбляв широкополі капелюхи. У тому ж 1912-му Курбас приходить у театр «Руська бесіда», у якому колись грали його батьки. Там він зустрів жінку, яка стала його першим – і майже трагічним коханням. Її звали Катерина Рубчакова. Вона була красунею – прима, зірка театру, яку «вивів на орбіту» батько Леся Степан. Шанувальники прозвали її «галицькою Заньковецькою»: вона була майстром перевтілень і мала чудовий голос. Саме Катерина Рубчакова стає сценічної партнеркою Курбаса.
photo-lviv.in.ua
Вони часто грали закоханих, і юний Курбас (йому ледь виповнилося 26) переніс почуття з підмостків у життя: покохав заміжню жінку з дітьми, та ще й старшу за себе на шість років. Справа погіршувалася тим, що чоловік Катерини був його вчителем і ставився до нього, як до сина. Лесь, поки міг, приховував свої почуття, а потім освідчився. Катерина у відповідь лише розсміялася. Лесь не витримав: схопив театральний пістолет і вистрілив собі у груди. Курбас дивом залишився живим: коли його привезли в лікарню, хірург розкрив грудну клітку і сказав, що не оперуватиме – куля невеликого калібру потрапила прямо в серце, але при цьому «закапсулювалася» – навколо неї утворилася жирова бульбашка. Дякувати старенькому бутафору: перед спектаклем він ретельно змастив і театральний пістолет, і кулю, що була в ньому. З усієї цієї історії Лесь Курбас виніс урок: почуття на сцені не можна переносити в життя. І жив з кулею в серці...
Зустріч з «мавпочкою»
Київ, 1918 рік. Одна влада змінює іншу з калейдоскопічною швидкістю. У місті тисячі людей, які рятувалися втечею з Москви та Петрограда. Круговерть громадянської війни сплітала багато доль. У цій круговерті й зіткнулися вчорашня гімназистка, учениця балетної студії, дочка соліста Большого театру Валя Чистякова і 30-річний керівник «Молодого театру» Лесь Курбас.
www.uamodna.com
Сталося це на Прорізній, у приміщенні театру «Бергоньє», де зранку займалися балерини, а потім – «молодотеатрівці». Як писала згодом сама Чистякова: «Не знаю, чому і як сталося, що я привернула особливу увагу Олександра Степановича. Одного разу мене з ним, мабуть, з його ініціативи, познайомили. Так, несподівано для мене, що старанно готується до іспиту по роялю в Київську консерваторію і серйозно захоплюється уроками танцю Михайла Михайловича Мордкина, почався мій київський роман. Удвох з Курбасом ми багато й довго гуляли київськими парками і розмовляли, розмовляли». Коли Лесь Курбас привів її додому на оглядини до матері, та гірко розсміялася: «Дитина!» – такою юною, тендітною та інфантильною здалася Валентина Ванді Адольфівні. Не про таку дружину для сина мріяла мати... Тоді обидві жінки не припускали, що їх об’єднає спільна любов до Леся і що вони проведуть разом 30 років життя без нього.
Через рік у метричній книзі Києво-Подільського Свято-Андріївського собору у відділі записів повінчаних за 1919 рік під номером п’ять значилося: «1919 года, 6 (19) сентября сочетались браком жених – гражданин города Самбор в Галиции Александр Степанович Курбас, 32 лет, холост, греко-униатского вероисповедания. Свидетели – Марко Степанович Терещенко и Михаил Васильевич Семенко. Невеста – Валентина Николаевна Чистякова, гражданка г. Москвы, дочь артиста Большого Московского оперного театра, 19 лет, девушка, православного вероисповедания…». А через два місяці в маленькому селі Зіньківці під Кам’янець-Подільським померла від тифу перша любов Курбаса Катерина Рубчакова.
Шлюб Курбаса і Чистякової був по-хорошому нерівним: велика різниця в віці, життєвому досвіді, походженні. Для Курбаса Чистякова, крім чудової юної дівчини з фіалковими очима, була відмінним матеріалом, з якого він ліпив актрису для свого синтетичного театру, благо, вона поєднувала в собі всі задатки: вміла співати, танцювати, вирізнялася чудовою пам’яттю, артистизмом. Олександр Степанович ніжно називав дружину «мавпочкою», і за словами людей, які їх знали, у цьому жартівливому прізвиську не було нічого образливого: це було визнання натури життєлюбної і життєрадісної, повної нерозтрачених душевних сил. Обидва вони здавалися щасливими.
photo-lviv.in.ua
А в 1926 році «Березіль» з усією трупою як кращий український театр переводять з Києва до Харкова, тоді столицю української республіки. Ні вони самі, ні хто-небудь інший не підозрював, що режисера і його улюблену актрису тут чекають важкі випробування.
Шлях до другої кулі
Шість років харківської життя стали для Курбаса часом творчого злету.
Його театр здійснив справжній переворот – не тільки в українському, а й у світовому мистецтві. Театральна трупа – колектив однодумців. Режисер – учитель, завдання якого – розвинути талант акторів і донести його до публіки. А сценічні прийоми – надзвичайно різноманітні: елементи акробатики, цирку, пантоміма, буфонада, епатаж, і все це – у синтезі, гармонійному поєднанні, мета якого – донести до глядача головну ідею вистави.
Настав останній сезон 1932–1933 рр. Україна впадала в кому. Це були роки штучного Голодомору, що забрав, за різними оцінками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Уже розгромлено всі інтелектуальні ніші, у Курбаса знято з репертуару «Народного Малахія» і «Мину Мазайла». Критика «Березоля» дедалі частіше переходить зі сфер художніх у сферу політичну. Уже вистрілив собі у скроню один з лідерів українського відродження Микола Хвильовий. Скоро його долю повторить нарком освіти Микола Скрипник, який виступав на захист цих самих процесів. Лесь Курбас ставить свою останню п’єсу – «Маклена Граса». Починається цькування: у пресі розгортається дискусія про шкоду і користь реформаторства Курбаса, за якою іде постанова: «Зняти Леся Курбаса з роботи художнього керівника і директора театру «Березіль». Курбас їде в Москву – його прихистив Соломон Міхоелс, що дав роботу – постановку «Короля Ліра». Валентина залишалася в Харкові і приносила до поїзда посилки – білизну, теплі речі. У грудні дві жінки – мати і дружина Курбаса – збиралися в Москву, щоб разом відсвяткувати новий 1934 рік. Але 25 грудня Леся Курбаса було заарештовано.
На початку березня 34-го Леся Курбаса перевезли до Харкова, у в’язницю на Катеринославської вулиці. Валентина Чистякова саме цією вулицею носила комусь передачі. Березільці здогадувалися, що Курбасу...
9 квітня 1934 року «трійка» засудила Леся Курбаса до 5 років ув’язнення у виправно трудових таборах Казахстану, але відправили його на Соловки.
Валентина Чистякова листувалася з ним і висилала книги, він і там запровадив театр: на Соловках, для ув’язнених. Потім листи від нього приходити перестали. Тільки в 1957-му Чистякова отримає офіційне повідомлення про те, що справу проти її чоловіка припинено у зв’язку з відсутністю складу злочину, а ще через чотири роки – похоронку, в якій говорилося, що Курбас помер у 1942 році від інсульту. Насправді під час масових розстрілів, приурочених до 20-річчя Жовтневої революції, Леся Курбаса знайшла друга в його житті куля. Випущена рукою капітана НКВС, вона стала смертельною. Кат, який розстріляв за кілька днів 1111 осіб і скаржився на біль у руці, отримав путівку в санаторій.
Без Курбаса
Валентина Чистякова зберегла себе як актрису і в повоєнні роки отримала навіть почесне звання народної артистки, була нагороджена орденами. Тим гірше переживала вона життєві удари, що випали на її долю, і особливо гірко – неминучу втрату молодості, свою самотню старість (дітей у них з Лесем не було). «Я пройшла довгу «хресний шлях» думок про самогубство і, нарешті, подолала себе... Так от! Моя маска веселості і дотепності коштувала мені дуже дорого, але вона рятувала мене від докучливих друзів!» – писала вона.
Чистякова померла у 84 роки: випадковий перелом шийки стегна і наступне за цим запалення легенів убило її. Похорон був скромними: офіційний сухий некролог, прощальний театральний дзвінок... Вона так і не дізналася правди про загибель свого чоловіка.
Інна Можейко