«Білі», «сірі», «чорні» схеми. Як працюють земельні оборудки в Україні
Через це до бюджетів різних рівнів, а, головно, до місцевих не доходять значні суми коштів. Йтиметься про землі сільськогосподарського призначення запасу та резерву.
Окремого чіткого переліку таких земель немає. Як запевнили нас у Держземагентстві, такі землі можна спробувати знайти на публічній кадастровій карті України, однак не всі.
Сьогодні за законом існує два шляхи передачі цих земель у користування.
Читайте також: Землі запасу та резерву. Як Харківщина втрачає "соціальні" мільйони гривень
Згідно зі ст. 134 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (їх ввів уряд Юлії Тимошенко у 2008 році). Тобто хоче агропромислове підприємство оброблювати ці землі – має іти на аукціон. Однак існує і інший спосіб, який формують випадки, установлені частиною другою вищезазначеної статті. Керуючись нею, зокрема без торгів, можна передати громадянам земельну ділянку для, приміром, ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, городництва... І ось тут починається найцікавіше.
Аграрії, які обробляють поля і які мають серед них землі запасу чи резерву, сьогодні перебувають у складній ситуації й іноді вимушені вдаватися до витончених «па», шукаючи легальні шляхи використання земель запасу та резерву. Однак не всі такі чесні й відповідальні. Деякі з них вдаються до схем, які підживлюють чужі гаманці, а не скарбничку громади. Існують так звані три схеми: «біла», «сіра» та «чорна». Перша – найближча до закону і, по суті, є ідеальним варіантом, адже передбачає участь у торгах, але враховуючи те, що процедура аукціонів довготривала і фактично з 2008 року не працювала, аграрії переходили до напівзаконних «сірих» схем. За такого варіанта використовувалися норми ст. 134 Земельного кодексу України. Наприклад, фермерське господарство чи велика агропромислова компанія серед своїх полів має декілька ділянок земель з резервного фонду загальною площею близько 300 га. Аби узаконити їхнє використання, голови цих підприємств оформлюють ці ділянки на «своїх людей», щоб потім собі ж здати в оренду. Або навпаки, така ділянка віддається для ведення фермерського господарства людині, яка не має ні трактора, ні автомобіля, і навіть не проживає на території області. Потім вона укладає договір із тим підприємством, яке, наприклад, фактично опікується цими землями, або й пропонує викупити право на ділянку. По суті – порушення немає, адже землі використовуються за цільовим призначенням, однак фактично такий «фермер» є посередником і зовсім не сприяє здоровій конкуренції та розвитку фермерства в країні.
І найпростіша, однак найгірша схема – «чорна», це коли агропромислове підприємство самовільно обробляє такі землі. А щоб правоохоронні органи або місцева влада на це закрила очі, дає хабара.
Тетяна Лісна, матеріал з газети "Слобідський край" № 43 від 11.04.2015