Ворожі обстріли і заміновані поля: як працюють аграрії Золочівщини

Як розповів кореспондентці медіа «Слобідський край» керівник господарства Сергій Голобородько, проблем зараз багато, адже господарствіо розташоване неподалік від кордону з рф. Але треба їх вирішувати та працювати далі.

Як господарювали до війни

– Наше господарство бере відлік своєї історії з 2000 року. Починали з 12 гектарів землі. Висівали традиційні сільськогосподарські культури – пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, – розповідає керівник фермерського господарства Сергій Голобородько.

До повномасштабного російського вторгнення сільгосппідприємство щорічно набирало обертів. В обробітку було вже 652 гектари землі. На лани господарства, замість старої вітчизняної техніки, вийшли сучасні трактори і комбайни німецького виробництва.

Керівник фермерського господарства Сергій Голобородько

– Ми постійно нарощували обсяги виробництва. Кожну зекономлену копійку вкладали в оновлення сільгосптехніки. З максимальною рентабельністю використовували кожний клаптик землі: засівали добірним насінням, вносили достатню кількість мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Усе це давало хороші результати. Урожайність зернових складала від 40 до 50 центнерів з гектара, – згадує фермер.

Втратили майже половину землі

З першими російськими обстрілами змінилося й розмірене життя селян. Вчорашні механізатори змінили штурвал комбайна на зброю, ставши на захист України. Ті ж, хто лишився обробляти землю, мали бути на роботі дуже обережними – через складну безпекову ситуацію, постійні обстріли та заміновані поля.
 
– Частину техніки, яку не вдалося вивезти, розбили окупанти. Це і вантажівки, і легкові автомобілі. Більше половини угідь через мінування стали небезпечними для використання. Слава Богу, за цей час ніхто в господарстві не травмувався: обробляємо поле тільки там, де можна заїхати, – говорить Сергій Голобородько.

На полях господарства/Фото: Сергій Голобородько

Зараз в обробітку фермерського господарства 292 гектари землі. Оскільки сільгоспугіддя підприємства знаходяться поблизу кордону з росією, то частина з них замінована, а на частині тривають бої. Але від початку війни роботи не припиняли. 

– Сіяли й у 2022 році, бо все вже було підготовлено – і насіння, і мінеральні добрива. Якщо є можливість, то не можна не сіяти, – зазначає аграрій.

Урожай менший, ніж торік

У фермерському господарстві вирощують пшеницю, сою, кукурудзу, соняшник, ріпак. Цьогоріч урожай аграріїв не порадував – на нього значною мірою вплинули погодні умови. Спочатку навесні були заморозки, а потім – бездощів’я.

На думку Сергія Голобородька, на врожайність також вплинув і фінансовий стан господарства.

Урожай менший, ніж торік/Фото: Сергій Голобородько

– Торік була дуже низька ціна на пшеницю. Практично продавали її за собівартістю. Тож коштів не вистачило, щоб вкласти їх у потрібну кількість азотних добрив та засобів захисту рослин. Тому і маємо такий результат. Якщо до повномасштабного вторгнення урожайність пшениці, наприклад, була 50–70 центнерів з гектара, то нинішнього року – лише близько 30. Погодні умови теж відіграли свою роль, – говорить аграрій.

Відтак, зерно реалізують на внутрішньому ринку – для експорту за кордон обсягів не­достатньо.

Поряд з пшеницею – кавуни

Та незважаючи на труднощі, у сільгоспгосподарстві намагаються запроваджувати щось нове. Колись тут вирощували картоплю.
 
– Цьогоріч посадили кавуни на одному гектарі. Насіння купили чотирьох сортів. Восени подивимось, який сорт найкраще підходить до нашої місцевості і погодних умов. Якщо врожай буде добрий, то наступного року збільшимо площу під кавуни, – каже Сергій Голобородько.

Цьогоріч вперше посадили кавуни/Фото: Сергій Голобородько

Мали намір у господарстві зайнятись і птахівництвом. Але порахували, що для того, аби почати справу з нуля, не вистачає коштів – виробництво дороговартісне, а грошей, з огляду на поточну ситуацію, не так уже й багато.

– Кредитів ми не беремо. Не тому, що не дають. Просто намагаємось обходитись власними коштами, – зазначає фермер.

У перспективі – тваринництво

Також Сергій Голобородько мріє розвивати тваринництво. Для цього хоче поїхати в господарство, яке займається скотарством, і перейняти досвід та навчитися тонкощам справи.

– Тваринництво мені до вподоби. І навіть не через прибутки, а як хобі. Зараз впроваджуються сучасні методи ведення тваринництва, тож хочу спробувати. Вважаю правильним, коли є замкнений цикл ведення сільського господарства. Тобто коли підприємство розвиває і тваринництво, і рослинництво. Все це взаємопов’язано, – ділиться міркуваннями керівник ФГ. 
За його словами, тваринництво – це також зайнятість населення круглий рік. А це для села найголовніше, бо буде робота, повернуться і люди. Без жителів села перетворюються на пустки і зникають з мапи країни.

На комбайнах можуть працювати жінки

Рятуючись від війни, багато мешканців сіл виїхали. Частина чоловіків – на фронті. І, як розповів фермер, якщо б обробляли всі землі, що були до війни, то не вистачило б працівників.

– Мені здається, що, за бажанням, жінки могли б замінити чоловіків на тракторах і комбайнах. Головне, щоб у них було бажання вчитися й опановувати ці професії. На мою думку, жінки прекрасно впоралися б із цією роботою. Вони більш уважні і працюють на совість. Також це захист підприємства у цей нелегкий час, – каже Сергій Голобородько.

Соціальна складова

Від свого заснування фермерське господарство не лишається осторонь соціальних проблем населених пунктів, на території яких здійснює свою виробничу діяльність.

– Від початку війни допомагали людям чим могли. Навіть платили паї селянам, чиї землі не обробляли через російську агресію. На жаль, нині на це не вистачає ресурсів, – зітхає фермер.

Узимку працівники господарства чистять дороги. Однак на ділянках, розташованих поблизу кордону з росією, такі роботи не виконуються через небезпеку для життя.
 
Від початку війни підприємство в міру своїх можливостей допомагає захисникам України. Для оборонців придбали автомобільні колеса і дрон.

Будемо з хлібом

Коли почалася війна, Сергій Голобородько вирішив залишитися вдома.

– Їхати нікуди не збирався. Моє місце там, де моя робота. Мені завжди подобалося сільське господарство. Виріс у селі, і воно для мене рідне та зрозуміле. Вірю, що війна закінчиться, а ми виживемо і будемо з хлібом. І працювати треба буде в рази більше, щоб наповнювати казну держави. Відбудовувати потрібно багато, – підсумовує аграрій.

Також, щоб досягати успіхів, потрібна згуртованість, каже він. 

– Зараз країна переживає складні і важкі часи. І щоб повернути мир та відбудувати державу, маємо бути єдиними, – зазначає Сергій Голобородько.

Фото: Сергій Голобородько

Нагадаємо, повномасштабне російське вторгнення завдало значної шкоди сільському господарству Харківщини. Значна частина сільгоспугідь замінована та не придатна для використання. Розмінування потребують 189,225 тисячі гектарів земель сільськогосподарського призначення.