Як молодь Харківщини протистоїть маніпуляціям

– Добрий день! Сьогодні ми поговоримо про медіаграмотність, про те, як не стати жертвою маніпуляцій, як не «вестися» на ворожі фейки, тому що в умовах війни ми стикаємося з цим постійно. Говорити про це ми будемо з керівником Харківського клубу медіаграмотності Максимом Корнієнком та представницею молоді Харківщини Софією. Давайте розпочнемо з останніх фейків, які ширяться, це і захоплення Куп’янська, і захоплення Вовчанська. Також росіяни активно розповсюджують інформацію щодо оточення Харкова, щодо нестабільної роботи комунальних служб у місті. Я б хотіла запитати у Софії: чи бачиш ти таку інформацію, як ти на неї реагуєш? 

– Я реагую на фейки погано, бо мені не подобається, що вони це роблять. Навіщо? Оточують Харків, де оточують? Ще є такі люди у Тік-Тоці, які говорять: «Харків – руський город», це… погано ставлюся, дуже.

– Для тебе, як для молодої людини, зрозуміло, що інформація фейкова? Тобто бачиш і одразу розумієш?

– Так, звісно, я ще й ШІ можу відрізнити. Загалом я читаю інформацію в офіційних каналах або мені підказує серце, що це не може бути правда.

– Максиме, питання до вас, як реагувати на всі ці фейки, розуміємо, що молодь у нас розумна, більшість не «ведеться» на все це, а люди старшого віку все ж, мабуть, піддаються під ці маніпуляції, що робити, як відрізнити фейки від правди? 

– Ми розуміємо, що є проблематика, так, є бої у Вовчанську, у Куп’янську, ніхто це не спростовує, про це каже і Президент країни і кажуть багато. Бої йдуть. Але ми усі можемо подивитися інформацію не тільки у Тік-Тоці або Інстаграмі, Телеграмі та Фейсбуці. Ми ж можемо для порівняння подивитися на різних інформаційних полях та зрозуміти, чи є це правдою, чи ні. Але тут ще потрібно зрозуміти, що представникам деяких органів влади не потрібно розповсюджувати таку фейкову інформацію, бо потім навіть маленький сумнів, і скажуть: ну вони ж казали, а воно не відповідало дійсності. Тому на сьогодні ми повинні зробити, щоб у державних органах, в органах суспільства, громадських організаціях були такі фахівці в області медіа, які фактично можуть перевірити інформацію, надати її правдиву, і, якщо навіть вона буде гіркою ця правда, щоб вона була правдою. Бо коли ми хочемо зменшити напругу в суспільстві, інколи цим ми збільшуємо. Дуже багато хто приїхав з Вовчанська, Куп’янська, Ізюма, у них є з ким зідзвонитися і, коли вони розуміють, що коли щось не так, то, звісно, потім є недовіра до усіх. Але потрібно зрозуміти, що у Харкові є дуже велика кількість класних ЗМІ, які передають інформацію не тільки по Харкову, а й по Харківській області. Харківщина може дізнатися правду і через сайти, і через газети, і через різні телеграм-канали. ЗМІ Харкова за останні п’ять років дуже змінилися, вони пішли до людей у соціальні мережі, тому зараз перевірити інформацію дуже легко. 

– Дуже цікаво, що у такому віці зараз споживає наша молодь, який контент дивишся, який у тебе настрій після того, як ти подивишся позитивний чи негативний контент?

– Якщо я бачу якусь новину погану, там котика вбили, мені дуже сумно, бо я люблю тварин. А загалом у мене гарний настрій, від контенту в мене гарний настрій.

– Є дуже часто якась інформація, фейкова зазвичай, а під нею там просто тисячі коментарів, люди приходять, аби вилити купу бруду одне на одного. Як ти до цього ставишся, чи ти їх читаєш, можливо, береш участь у цьому?

– Іноді читаю, а іноді й беру участь, зазвичай я його просто перегортаю, щоб не робити популярнішим, якщо я щось напишу, а мені не треба, щоб воно було популярним.

– А який контент у тебе може викликати бажання написати щось у відповідь?

– Якесь сильне обурення у мій бік. Я не можу навести приклад, але це щось типу: «українці вигаданий народ». Звідки ти це взяв?

– Ти вступала у такі суперечки?

– Так, звісно.

– Що тобі пишуть зазвичай? Як аргументують?

– Аргументують щось типу «ха-ха, українець» і матюки. Я доводжу багато фактів і все, затикається.

– І зникає?

– Так.

– Максиме, мені здається, що наша молодь зараз реально медіаграмотна, чи так це, чи, можливо, я помиляюся?

– Частина, звісно, медіа освічена, бо останні декілька років і ювенальна поліція Харківської області, й ми, багато інших проводимо заходи з медіаосвіти й для самих учнів, молоді, і для вчителів. Ми виїжджаємо за Харків, наприклад, у Пісочині проводили, в інших місцях. Не всі діти медіаосвічені, а ті, що освічені, їх маленька частина. Якщо ми подивимося останні звіти різних міжнародних організацій, те, що ми проводили, що ми бачимо від прокуратури, СБУ, то кількість людей, яких завербували, а це 13, 15 років, їх завербували фактично спецслужби рф для скоєння диверсій, дуже велика стала. І це проблематика, про яку ми не можемо мовчати. Методи таких вербувань різні – від фінансових до так званих «медових ловушок». Проблема дуже чітка, фактично діти не відчувають від батьків зв’язку, вони шукають нових фейкових друзів десь у соціальних мережах: в Інстаграмі, Тік-Тоці, там тебе почують, там тебе підтримають, там тобі скажуть, який ти класний, який ти герой, от ти зараз усе зробиш і будеш якимось суперменом. І це реально проблематика. Що ми можемо зробити? Ми можемо проводити разом з представниками ЗМІ просвітницьку діяльність для того, щоб підвищити медіаграмотність, кібербезпеку в Харківській області. І наш Харківський клуб медіаграмотності, і такі ЗМІ, як «Слобідський край», ми цим займаємось разом із правоохоронцями, і мені дуже приємно, що та молодь, яка у нас буває на заходах, вони виходять з радістю, із зацікавленістю. І в реальності потім вони навіть нам допомагають. Зараз, я впевнений, що медіаграмотність десь буде підвищуватися, молодь буде долучатися. І я впевнений, що з часом ми отримаємо настільки класну молодь, яка зможе далі рухати країну до успіху. 

– Щодо вербування молоді, Софіє, я думаю, ти чула неодноразово про такі випадки. Можливо, там десь у школі хтось щось розповідав серед знайомих, чи писали, можливо, в Телеграмі, пропонували, як зараз це роблять. Пропонуються ж там якісь гроші, правильно, невеликі? 

– Не обов'язково.

– Не обов'язково?

– Ні. Наприклад, якщо вже взяти дівчинці років 13, може написати хлопчик років 14-15. Щоб подружитися, а потім закохатися. А коли ти закохався, ти заради коханого зробиш що завгодно. А гроші це вже не основний аргумент, це такий стимул. А найголовніше, тебе почули. Ти відчуваєш, що це рідна душа?

– Мені хочеться спитати, чи чула ти про такі випадки? Можливо, знайомим писали, десь хтось сказав, що було таке.

– Мені писали кілька разів, але це були якісь маленькі хлопчики років 10. Я не знаю, що вони від мене хотіли, але не треба воно мені. Поки що не треба. Я друзів перевіряю так: дружу я з ними місяць, усе, спілкуємося чудово, граємо в ігри, все чудово, «палю» голос, усе чудово, він теж «палить» голос, ну, друг. А потім вже і обличчя, але я перша не показую лице. Ну навіщо воно мені? 

– Тобто ти із незнайомцями не спілкуєшся? 

– Ні.

– А не чула такого? Можливо, друзі в школі розповідали, що були такі випадки?

– Ні, не розповідали про таке.

– Яку інформацію загалом ти споживаєш? Це новини, Телеграм, Фейсбук?

– Тік-Ток та Телеграм.

– І все?

– Ну, максимум ще Ютуб та Гугл, але то так, рідше. Підписуюсь, я пару місяців дивлюся, подача контенту мені може теж сподобатися, тому я там і остаюся. Взагалі я відписуюсь. Бо навіщо воно мені от це, пости?

– Це ти про Телеграм?

– Так. Про Ютуб: я просто дивлюсь пару роликів, усе, підписуюсь. Усе, хороший контент, мені подобається. 

– А що стосується медіаграмотності, то ти якийсь контент дивишся? Можливо, була на якихось заходах? Тобі це взагалі не цікаво?

– Я ходила, але там мені не розповіли нічого нового. Ну, я вже знала на той момент.

– Звідки?

– Якраз-таки з джерел інтернету.

Нагадаємо, «Слобідський край» підготував відео, яке пояснює, як розпізнати ШІ-згенеровані фото та діпфейки за допомогою простих візуальних підказок.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».