Дитинство, вкрадене війною: як живе і вчиться малеча у прикордонні
Хоча багато родин з дітьми виїжджають з прикордонних громад, усе одно діти залишаються на небезпечних територіях. І їм треба навчатися, треба гратися, відпочивати, розвиватися. Що для цього роблять у Липецькій громаді Харківської області та Білопільській громаді Сумської області – читайте в нашому матеріалі.
Рекомендують виїхати
Липецька громада щодня опиняється під ворожими обстрілами. Перебувати там небезпечно, адже окупанти дістають до населених пунктів практично всіма видами зброї. Найстрашніших обстрілів ТГ зазнала в січні 2024 року, коли окупанти сказилися та били по селах з усього, що може вбивати. Начальник Липецької сільської військової адміністрації Олексій Слабченко каже, що від початку повномасштабного вторгнення таких обстрілів у них ще не було.
– У січні ворог здійснював найбільш тривалі та масовані обстріли села Веселе. Прилітали ракети, КАБи, з артилерії стріляли тощо. Із середини лютого під значними обстрілами перебувають Липці. Вони знищують усю інфраструктуру – ту, яка була цілою, і ту, що вже неодноразово потрапляла під вогонь. У нас немає військових об’єктів, не проводиться ніяка негосподарська діяльність, а летить і по промислових підприємствах, і по об’єктах комунальної власності, – говорить Олексій Слабченко.
Окупанти завдали близько 20 ударів по Липцях уночі 17 лютого/Олег Синєгубов
Попри численні обстріли, у громаді залишається 1821 людина, з них 36 – діти різного віку. Виїжджають люди переважно до Харкова та області, останнім часом евакуювалися і до Чернігівської та Чернівецької областей. Місцеві обіцяють повернутися, коли ситуація стане більш стабільною та безпечною. Загалом із січня з ТГ виїхало майже 200 жителів.
– Стосовно евакуації, то моя позиція така – кожен вирішує за себе. Якщо це стосується дітей, то ми рекомендуємо виїхати. Якщо це стосується маломобільних людей, то немає сенсу чекати до останнього, коли треба буде ризикувати життям і тих, хто буде вивозити, і тих, кого вивозять. Звертаємося до обласної військової адміністрації, вони надають допомогу в розміщенні наших жителів. Якщо евакуйованим є де жити, надаємо допомогу транспортом і вивозимо цих людей, – зазначає начальник Липецької СВА.
Радують дітей подарунками
На території Липецької громади розташовано десять шкіл. За два роки війни окупанти вдарили по кожному освітньому закладу. Два ліцеї мають незначні пошкодження, інші – сильно пошкоджені або на межі повної руйнації. Зараз громада розробляє проєктно-кошторисну документацію для будівництва укриттів біля навчальних закладів у деяких населених пунктах. Також у ТГ вірять у відбудову ліцеїв та повернення дітей до шкіл, тому вже розробляють документацію і для відновлення пошкоджених закладів.
У дистанційному режимі працює чотири школи, інші шість перебувають на призупиненні. Олексій Слабченко говорить, що окупанти вже декілька разів обстрілювали ліцей у Веселому.
– Він був зруйнований, вилетіли вікна, пошкоджено дах – усе розбито. Так вони знову туди поцілили, щоб повністю знищити, – каже начальник СВА.
Загалом до початку повномасштабної війни у закладах освіти громади було близько 1200 учнів, нині – 700.
Тут працюють волонтерські організації, які надають допомогу всім жителям. Особливу увагу приділяють дітям, аби хоч якось повернути їх у дитинство. На День Святого Миколая, наприклад, солодощі та іграшки передали представники благодійних фондів Nova Ukraine, Foodbank.
Дітей Липецької громади вітали з новорічними святами/Голос Липецької громади
Малечу також заохочують до участі в різноманітних конкурсах. Так, вони брали участь у конкурсі дитячих малюнків «Моя дитяча мрія» від «Української федерації продовольчих банків» UFBF спільно з БО БФ «Гуманітарний центр Харківщини», за що отримали солодкі подарунки. Також благодійники з «Проліска» радували дітей подарунками напередодні Різдва та Нового року.
Села, де ніхто не живе
Обстріли призвели до того, що в громаді є населені пункти без жодного жителя.
– У селищі Мале Веселе не залишилося жодного вцілілого будинку. До повномасштабної війни там жило близько 400 людей, була ферма – тепер усе зруйновано. В Олійниковому, Зеленому, Терновій також немає жодної людини, – говорить Олексій Слабченко.
У прикордонному селі Стрілеча до 2022 року жило понад дві тисячі людей, а тепер близько десятка. У Красному – семеро, у Мороховці – чотири, у Перемозі – п’ятеро, у Борисівці – семеро, у Нескучному – одна людина.
– У селі Веселе, де проживало 1240 осіб, залишилося тільки 150 жителів. Сільська рада проводить евакуації, також ми завозимо гуманітарну допомогу, бо люди залишаються там без світла та опалення, – розповідає начальник СВА.
Ще з 24 лютого 2022 року в більшості населених пунктів громади немає світла. Електропостачання наразі відновлено лише в чотирьох із 17 населених пунктів.
– У нас постійні обстріли, дуже багато пошкоджень на водонапірних вежах, водопроводах. Ці обстріли змушують працівників обленерго постійно ремонтувати пошкоджені лінії електропередач. Вони не можуть зосередитися на тому, щоб відновлювати електромережі інших населених пунктів, бо працюють лише в аварійному режимі, – каже Олексій Слабченко.
Заміновані землі
Деякі населені пункти, де немає людей, а також сільськогосподарські землі Липецької громади залишаються територіями, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Розміновані лише населені пункти, де живуть люди.
– Площа нашої громади становить 36 тисяч гектарів землі, з них 31 тисяча – сільськогосподарські угіддя. Тож у нас на даний час ніхто не обробляє ці землі, тому що це небезпечно, – зазначає начальник Липецької сільської військової адміністрації.
Забезпечили дровами та «гуманітаркою»
У Липецькій громаді продовжують працювати соціальні працівники, які обслуговують своїх підопічних. Жителям видано дрова, буржуйки та генератори. Також місцевих підтримують продуктовими наборами.
– Населені пункти, які розташовані за Липцями та близько до кордону і п’ятикілометрової зони, ми забезпечили буржуйками та дровами. Дрова надали навіть тим, у кого є газове опалення. На випадок, якщо через обстріли не буде газопостачання, люди зможуть скористатися деревиною, – каже Олексій Слабченко.
Також дровами забезпечили вразливі категорії населення громади, які підпадають під соціальну програму ТГ. Завдяки волонтерам у громаді є автівка швидкої допомоги з Німеччини.
– У нас є чоловік, якому необхідно тричі на тиждень проводити гемодіаліз. Ми його возимо до Харкова, а потім вертаємо додому. Також цю «швидку» використовуємо для перевезення маломобільних жителів нашої громади, – зазначає Олексій Слабченко.
Крім того, жителі отримують адміністративні послуги в населених пунктах громади, а також у Харкові. У Липцях працює аптека та п’ять магазинів.
Будинки консервують
Окрім шкіл, окупанти пошкодили 1800 будинків, і це не остаточна цифра. Як пояснює спеціаліст першої категорії, архітектор Липецької СВА Олександр Чунов, комісії з обстеження пошкодженого житла не можуть виїхати у більшість прикордонних населених пунктів.
– З 1800 будинків ми обстежили тільки 310. Це пов’язано з тим, що не в усі населені пункти наразі є доступ, особливо у п’ятикілометровій зоні від кордону з рф. Є села, де були активні бойові дії, там усе знищено на 60–80 %. Є населені пункти, де руйнування сягають 20 %. Складне питання по багатоквартирних будинках. Квартири там приватизовані, а сама будівля –на балансі громади. Тож, аби люди отримали сертифікати на відновлення, маємо зробити повний акт обстеження будинку. Якщо він підлягає ремонту, ми робимо ремонт дахів, під’їздів. І тільки після цього маємо право з людьми працювати та визначати їм компенсацію, – каже Олександр Чунов.
Хоча ремонтувати житло зараз не на часі, громада забезпечена будівельними матеріалами. Їх видають усім жителям, які цього потребують.
– У нас є запас будівельних матеріалів для перекриття дахів, закриття вікон тощо. У цьому нам добре допомагають спонсори, – говорить начальник Липецької СВА Олексій Слабченко.
Майже рік немає світла
Білопільська громада на Сумщині має, напевне, один із найдовших кордонів із країною-агресором – понад сорок кілометрів. П’ять старостинських округів розташовані у 5-кілометровій зоні, саме Білопілля – в 10-кілометровій зоні від кордону з рф
Як розповідає заступник Білопільського міського голови Володимир Відуєв, на сьогодні у громаді всі освітні заклади працюють у режимі онлайн: дошкільні, шкільні, заклади позашкілля, Будинки культури, бібліотеки… Адже з огляду на безпекову ситуацію головна умова – це збереження здоров’я та життя дітей, а також вихователів і вчителів.
Все, що залишилося від спортивної зали Вирівської школи/Медіа "Білопілля"
Однак і з онлайн-навчанням ситуація складна. На сьогодні у 5-кілометровій зоні є проблеми з Інтернетом та електропостачанням.
Рижівський та Ободівський старостинські округи не мають світла з квітня минулого року, а от проблеми з Інтернетом є не лише в Рижівці та Ободах, а й у Павлівці, Іскрисківщині, Нових Вирках. Він працює, але нестабільно.
– Тому ми постійно закликаємо батьків евакуюватися разом із дітьми, особливо з 5-кілометрової зони, у більш безпечні місця на території нашої громади або ж на територію сусідніх громад, – зазначає Володимир Відуєв.
Відпочинок від небезпеки
Гуманітарну допомогу, яка регулярно надходить для жителів прикордонної громади від благодійних фондів та організацій, першочергово надають родинам з дітьми, особливо – багатодітним та прийомним, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування.
– Також працюємо над тим, щоб діти, які залишаються в громаді, під час канікул могли оздоровитись у більш безпечних місцях України. Організовуємо для них відпочинок у західних областях та на Київщині. Минулого року діти нашої громади також мали можливість відпочити за кордоном. А цього року вже почали працювати над організацією відпочинку дітлахів у санаторно-лікувальних закладах Київської області, – говорить Володимир Відуєв.
Торік було 5 «золотих» медалістів
З Білопілля з батьками виїхало багато дітей, але вони продовжують дистанційно навчатися в рідному Білопільському ліцеї № 1.
– На жаль, за останні чотири роки ми навчилися працювати в режимі онлайн. Спочатку був ковід, потім – війна. За цей час наші вчителі освоїли методики дистанційної роботи з учнями – від найменших школярів до випускників. Результати їх успішного навчання – найкраща характеристика нашої роботи. Торік ми мали 5 «золотих» медалістів. Це наша гордість, сьогодні всі вони навчаються в омріяних вишах, – розповідає директорка ліцею Галина Оксененко.
Також навчальний заклад має переможців обласних конкурсів та олімпіад. 13 учнів стали переможцями районного етапу всеукраїнських учнівських олімпіад, а Владислав Бруяка був другим в обласному етапі та бере участь у всеукраїнській першості з правознавства.
У Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка учні ліцею стали переможцями районного етапу, а Софія Влізько та Данило Рагулін посіли треті місця та стали лауреатами обласного етапу.
Данило Виниченко з Білопільського ліцею № 1 посів друге місце на обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика і пройшов далі.
Учасник Міжнародного етапу конкурсу Петра Яцика Данило Виниченко
До речі, його рідний брат Андрій минулого року закінчив цей ліцей із золотою медаллю.
На питання, чи важко працювати в умовах бойових дій, директорка ліцею Галина Оксененко говорить, що так, небезпека залишається навіть при дистанційному навчанні. Вчителям під час уроків доводиться чути вибухи та наказувати дітям ховатись в укриття. До того ж за два роки війни їхній навчальний заклад уже не один раз зазнавав руйнування.
– Але ми вперто ремонтуємо вибиті вікна, встановлюємо двері, облаштовуємо укриття. Ми розуміємо важливість навчання і те, що саме сьогодні закладається майбутнє України, яку прийдеться відбудовувати нашим учням, – каже Галина Оксененко.
На території громади зруйновані дві школи. Не один раз обстрілювалася різними видами зброї Павлівська школа. Зруйновано КАБом корпус початкових класів Білопільської школи № 4. Але навчальні заклади продовжують працювати.
Найкраща танцювальна пара
Продовжують працювати у Білопільській громаді й позашкільні заклади.
– Незважаючи на те, що доволі важко тренуватися в умовах повномасштабної війни, ховаючись від обстрілів і прислухаючись до повітряних тривог, життя триває. Мої вихованці, учасники студії, додають наснаги та сил. Із задоволенням приходять до танцювальної зали, тренуються, розвиваються, прагнуть засвоїти новий матеріал, готуються до змагань. І це радує, тому що навіть в умовах війни ми не можемо зупинити дитинство і час, не маємо права відмахнутися від потягу до танцювального мистецтва, від дитячих прагнень бути найкращими. Наші діти талановиті. Вони повинні бути щасливими, – говорить керівник студії спортивного бального танцю «Грація» Марина Крахмальова.
Вдруге поспіль вихованці студії стають переможцями на обласному Новорічному балу учнівського самоврядування. Серед 300 пар-учасниць перше мiсце посіли танцюристи з Бiлопiлля Iван Кукса i Полiна Горова. Минулого року першою стала пара тієї ж Поліни Горової з Дмитром Трофімовим.
– Це не просто перше місце і визнання найкращої пари. Це приклад того, як діти з прикордонної громади не втрачають бажання жити і тренуватися, розвиватися і вдосконалюватися, – впевнена керівник «Грації».
А юні біатлоністи з Вирівської школи, які відвідують секцію біатлону, продовжують спортивні традиції своїх видатних земляків. Весною 2023 року ворог зруйнував їхню школу. Під завалами вчителі та батьки знаходили залишки спортивного інвентарю, кубки, інші нагороди. Тоді родина найвідомішого випускника секції біатлону, неодноразового переможця світових першостей Антона Дудченка, надала юним спортсменам свій колишній будинок для тренувань. Тож діти мають можливості займатися своїм улюбленим видом спорту.
На Харківщині відновили міст, почастішали обстріли Куп'янська: головні новини
Харківщина долучилася до Коаліції шкільного харчування
Обстріл Харкова та нарада Президента: які події відбулися на Харківщині за добу
У Харкові пролунали вибухи: що відомо станом на зараз (оновлено)