Чуйні, порядні, надійні: жінки, якими пишаються в Старовірівській територіальній громаді

Не пройде повз чуже горе

Справжньою гордістю Миколаївського старостинського округу є Ніна Іванівна Фарафонова. Жінка народилася 16 січня 1952 року в селі Парасковія Мелихівської сільської ради Нововодолазького району, а нині це Миколаївський старостинський округ Старовірівської сільської територіальної громади.

У Парасковії пані Ніна закінчила місцеву школу, а з 1967-го по 1970 рік навчалася в Харківському медичному училищі № 1. Протягом наступних трьох років працювала медсестрою в харківській дитячій лікарні. А з 1973 року і до нині, без огляду на свої поважні роки, працює медсестрою у фельдшерському пункті в Парасковії.

Ніна Іванівна неодноразово була депутатом Мелихівської сільради. І за цей час, як розповідає староста Миколаївського старостинського округу Олена Салькова, жінка принесла багато користі громаді й людям.

– Багато в чому саме завдяки їй зробили ремонт у місцевому фельдшерському пункті. Вона весь час порушувала це питання і кілька років тому медзаклад усе ж таки реконструювали. Фельдшерський пункт не бачив капітального ремонту з моменту будівництва. Заклад розташовувався в пристосованому приміщенні, а зараз це повноцінний фельдшерський пункт з комфортними умовами як для працівників, так і для пацієнтів, – зазначає Олена Салькова.

Наразі, коли Ніна Фарафонова вже не є депутатом, вона все одно не може пройти повз чужі труднощі чи проблеми. Наприклад, якщо в когось із малозабезпечених односельців немає вугілля чи дров, вона допомагає вирішити це питання. Пані Ніна повідомляє керівництво старостинського округу чи громади, і ця проблема вирішується.

– Їй це по правді і не треба, але от не може вона пройти повз чуже горе. Їй дуже важливо допомагати людям, – стверджує староста.

Олена Салькова називає Ніну Фарафонову справжньою гордістю старостинського округу.

– Медик у селі, який у будь-який час може прийти на допомогу, це справжній скарб. І саме такою є Ніна Іванівна. Вона завжди приходить людям на допомогу до приїзду «швидкої», їздить не тільки до односельців, а й до людей з інших населених пунктів нашого округу. І все це вона робить винятково по совісті, а не в меркантильних цілях. Безсумнівно, за людяність, чуйність і доброту її дуже поважають у нашій громаді. Ніна Іванівна енергійна, красива, щодня на роботу їздить на велосипеді. Вона жодного дня не просиділа вдома, тобто на пенсії. Ніна Іванівна дуже завзята, і у неї є сили та бажання працювати для людей нашої громади, – розповідає Олена Салькова.

У Ніни Фарафонової є двоє дітей та онуки, які люблять її і піклуються про неї.

Надійна та порядна

Одна з найшанованіших жінок у Караванському старостинському окрузі – Наталія Василівна Бирка. Вона народилася 23 жовтня 1963 року в Каравані. Вивчилася на бухгалтера і працювала за спеціальністю в місцевому колгоспі. З 1994-го по 2018 рік була секретарем і депутатом Караванської сільської ради. Наразі жінка продовжує працювати на благо Старовірівської громади.

Караванський староста Сергій Пасько, який з 2015-го до 2018 року очолював сільську раду до об’єднання, характеризує пані Наталію як надійну, завзяту і порядну людину.

– Робота сільради полягає в наданні якісних адмінпослуг людям, і це все лягає на її плечі. Скажу чесно, з цими непростими обов’язками Наталія Василівна гідно справляється. Я з нею працював разом ще в 1990-х і в середині 2010-х років, у нас завжди повна довіра одне до одного, завжди можна покластися на неї. Люди в громаді її теж дуже шанують, оскільки вона справді порядна людина. Я жодного разу не чув, щоб хтось щось говорив про Наталію Бирку погане за спиною. Вона, безумовно, одна з найшанованіших і знакових жінок для нашої громади, – стверджує Караванський староста.

Він каже, що у Наталії Василівни дружна родина. Є два сини, онук і внучка, які, щойно з’являється вільний час, приїжджають у гості до пані Наталії та оточують своїми теплом, любов’ю і турботою.

Душа компанії

«Поважаємо, цінуємо, любимо», – саме так відгукуються в Охоченському старостинському окрузі про свою землячку Олену Миколаївну Бондаренко, яка цьогоріч відсвяткує свій 60-річний ювілей.

Пані Олена народилася 21 квітня 1961 року в Охочому, де все життя прожила. Спочатку працювала в шкільній їдальні та продавчинею в магазині. Потім, з 1988-го по 1990 рік, навчалася в Харківському кооперативному технікумі на бухгалтера. З 2003 року працює бухгалтером в Охоченській сільраді.

Староста Охоченського старостинського округу Микола Шестаков каже, що Олена Миколаївна дуже товариська та доброзичлива людина.

– Вона завжди прийде на допомогу, не залишиться осторонь чужих проблем, дуже добра. Ми її поважаємо, цінуємо, любимо. Вона – душа компанії. З нею завжди цікаво та весело, і водночас ти відчуваєш себе надійно, знаючи, що ця людина тебе ніколи не підведе і не підставить. Олена Бондаренко користується великим авторитетом у нашій громаді, її сміливо можна назвати гордістю нашого старостинського округу, – зауважує староста.

Найголовніше в житті пані Олени – родина. Увесь свій час, сили та турботу вона приділяла вихованню своїх дітей – сина та доньки, яких вона дуже любить. А вони, цінуючи це, з такою ж теплотою та турботою ставляться до своєї любої матусі.

Читайте також: Проблема у спадок: Роганська громада боїться залишитися без опалення

Вирішує найскладніші питання

Багато жінок гідно представляють підприємства, такою є головний бухгалтер ТОВ «Агроінвест Холдинг», депутат Старовірівської сільської ради Оксана Іванівна Сотнікова. Ця красива і тендітна жінка є великим фахівцем бухгалтерського обліку.

Народилася Оксана Сотнікова в 1974 році в родині працівників залізниці, свій трудовий шлях почала в 1994 році в колгоспі «Маяк» заступником головного бухгалтера, далі трудовий шлях продовжила вже головним бухгалтером. Щодня ця жінка нарівні з чоловіками вирішує найскладніші виробничі та соціальні питання.

«Ми вдячні Оксані Іванівні за її жіночність, теплоту, терплячість і надзвичайно сумлінне ставлення до роботи. За те, що вона створює в колективі атмосферу підтримки, взаємної поваги та гармонії», – говорять у Старовірівській сільській раді.

Щира та відкрита до людей

У Станичненському старостинському окрузі дуже поважають і цінують місцеву жительку Марію Володимирівну Долю, яка народилася 3 жовтня 1971 року у Львівській області. Після школи вивчилась у Львові на швачку, працювала в ательє. Потім вирішила поїхати в Станичне, тоді Нововодолазького району Харківської області, на заробітки, полоти буряки. Пані Марія планувала пропрацювати там сезон і повертатися назад, утім доля склалася інакше. Працюючи в колгоспі, вона зустріла свого майбутнього чоловіка Юрія. З ним уже 26 років проживає в любові, мирі та злагоді.

У Марії Володимирівни п’ять діточок – чотири доньки та син. Окрім них, жінка ще доглядала за старенькими свекром та свекрухою.

Жінка працювала листоношею, а зараз – прибиральницею службових приміщень у Станичненському старостинському окрузі.

– Марійка – добра, щира, творча та ініціативна. Бере активну участь у громадському житті села. За що б не бралася, все в неї до ладу: чи ремонт зробити, чи штори та вишукані костюми для нашого Будинку культури пошити, чи квіти посадити на території села. За її добрі вчинки неодноразово була нагороджена грамотами та подарунками, – розповідає голова Станичненського старостинського округу Катерина Чернова.

Маючи сім’ю, господарство, роботу, Марія знаходить час брати участь у художній самодіяльності села.

Читайте також: Зоотехнік з Ізюмщини врятувала медицину в рідному селі

Народна майстриня і берегиня традицій

«Дивишся на цю жінку і дивуєшся, де вона бере стільки життєвої енергії», – так староста Слобожанського старостинського округу Анаіда Бондаренко відгукується про жительку села Слобожанське Галину Міщенко.

Галина Іванівна народилася 28 січня 1944 року в Полтавській області. Ще дитиною вона з батьками переїхала в Комінтерн (нині Слобожанське), де закінчила школу. Потім протягом 20 років жила в Донецьку, а в 1984 році повернулася в Слобожанське, де донині і проживає. Займалася підприємницькою діяльністю.

Наразі пані Галина займається домашніми справами і своїм улюбленим хобі – вишиванням.

«Галина Іванівна дуже красиво вишиває і виставляє свої роботи на виставках. Вона народна майстриня і берегиня традицій нашого народу. Десь із 2004-го по 2014 рік вона навчала цьому мистецтву дітей. Галина Міщенко – значуща постать у культурному житті нашої громади», – розповідають у Слобожанському окрузі.

Крім цього, пані Галина – дуже хороша господиня.

«Її сад – це щось. Улітку будинок просто потопає в яскравих барвах квітів, не можеш відірвати очей. Це дуже гарно, – кажуть жителі громади. – Взагалі дивишся на цю жінку і розумієш, що вона знає, чим здивувати, захопити, а власним прикладом показує всім жінкам, у чому їх справжня сила».

Пані Галина постійна оточена теплотою і увагою своїх дітей та онуків.

Дорогі жінки, ніжні матері, турботливі бабусі, кохані дружини!

Прийміть найтепліші та сердечні вітання з Міжнародним жіночим днем 8 Березня! Святом, коли світ прокидається від сну і готовий ось-ось заграти яскравими фарбами і здивувати чудесами!

Це свято є символом усього, що є в світі найсвітлішого – добра, кохання, радості та тепла. Адже жінка, як і весна, несе у світ особливу і велику місію природи – життя і любов, ніжність і турботу, натхнення і неповторність.

Нехай у цей березневий день посміхаються всі навколо, нехай усі дивляться на вас із захопленням і, яка не була б за вікном погода, хай у вашому серці буде світло та ясно від уваги й любові друзів, рідних й коханих.

Відчуйте у свято 8 Березня себе королевою і залишайтеся нею назавжди!

Старовірівський сільський голова Микола Біндус

«Слобідський край» вітає жінок Старовірівської громади і всієї Харківщини з 8 Березня! Бажаємо здоров’я, любові і тепла!