Вишнева після деокупації: як село змінилося за майже чотири роки

Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповіла староста Вишнівського старостинського округу Наталія Сухотепла.

Наталія Сухотепла очолила старостинський округ навесні 2023 року. На той час село лише починало повертатися до життя після окупації та бойових дій.

«Село після деокупації потрібно було викошувати, потрібно було повертати людей до життя. Хотілося щось робити в селі, відновлювати, щоб у ньому якомога менше залишалось нагадувань про окупацію та руїни», — каже староста.

Одним із перших завдань було привести до ладу центральну частину Вишневої. У парку залишалася зруйнована ракетою дитяча альтанка. До війни це було місце, де батьки могли сховатися з дітьми від дощу чи сонця.

Місцеві активісти разом зі старостою подали проєкт на грантову підтримку міжнародної організації «Актед» і отримали кошти на відновлення альтанки. Її замінили на нову, таку саму, як була до руйнування. Але на цьому не зупинилися.

Для зустрічей і дозвілля

Після деокупації людям потрібні були не лише відремонтовані об’єкти, а й можливість зустрічатися, спілкуватися, проводити час разом.
Тому у Вишневій почали організовувати кіно просто неба.

Спочатку, згадує Наталія Сухотепла, вона сама брала у клубі екран і проєктор та встановлювала їх у парку.

«Мені хотілося людей трошечки розвантажити психологічно. Я після роботи ходила, брала у клубі екран, проєктор, і ми показували людям кіно», — розповідає староста.

На кінопокази приходили місцеві мешканці, приїжджала молодь із сусідніх сіл громади. Згодом спонтанна ініціатива переросла в окремий проєкт.

Завдяки грантовій підтримці у парку з’явилися більш сучасний проєктор та екран, лавки, мішки для сидіння, урни. Висадили туї, придбали газонокосарку та обладнання для догляду за кущами.

Парк поступово перетворювався з простої зеленої зони на місце, де можна провести вечір, організувати захід або просто поспілкуватися.

 Ялини на місці окопів

Зміни відбулися і на в’їзді у Вишневу. Під час бойових дій там були окопи, через що постраждали старі дерева.

Після деокупації територію почали впорядковувати. Окопи засипали, а на їхньому місці висадили триметрові ялини. До роботи долучилися мешканці, сільськогосподарське та комунальне підприємства. Пізніше біля в’їзду посадили кущі самшиту.

Тепер територію регулярно обкошують і прибирають.

«Ми створили продовження ялин, які ростуть у центрі села. При в’їзді висадили ряд ялин по два боки», — говорить Наталія Сухотепла.

Для місцевих це не просто озеленення. Староста згадує, що старожили села сприйняли висаджування дерев як важливу роботу, яка залишає пам’ять про Вишневу.

Водночас на в’їзді досі залишається пошкоджена вибухами стела. Її відновлення громада планує включити до наступного етапу благоустрою.

 І дітям, і дорослим

Ще одна зміна, яку відзначає староста, — використання сільського клубу.

Разом із громадськими організаціями тут створили дитячий простір. Діти можуть гратися, користуватися комп’ютерами. Згодом клуб почали використовувати й для інших потреб.

Сюди приїжджали міжнародні організації, проводили інформаційні та безпекові заходи, майстер-класи. До них долучалися не лише діти, а й дорослі жінки.

Так поступово сформувався багатофункціональний простір, який хочуть і надалі розвивати.

На громадський бюджет Савинської громади на 2027 рік Вишнева подала окремий проєкт на його оновлення. Якщо він переможе, у приміщенні планують зробити перебування людей комфортнішим і додати необхідне обладнання.

 Війна змінила уклад села

Нині у Вишневій проживають близько 353 людей, з них 95 — переселенці. Люди переважно обробляють городи, займаються бджільництвом, частина працює в аграрному секторі.

Водночас війна змінила звичний уклад села. Корів стало значно менше — за словами старости, їх залишилося близько 15 на все село. Молоді та працездатних людей також небагато. Тому значну частину роботи з благоустрою доводиться виконувати самим мешканцям.

«Виходять небайдужі мешканці села і допомагають обкошувати територію, десь сухі дерева повирізати», — говорить Наталія Сухотепла.

Саме ця активність, на її думку, і стала однією з головних змін після деокупації.

Раніше ми писали, як живе Грушуваха на Барвінківщині.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».