«Даємо пів години, потім будемо стріляти»: історія окупації села Гракове
Село Гракове Чкаловської громади перебувало в окупації пів року. Тут біля будинків місцевих вороги розміщували свою техніку та гатили по сусідніх населених пунктах. Після звільнення села граківці повернулися в розбиті домівки. Як їм жилося тоді та що відбувається зараз – читайте в нашому матеріалі.
Ховали техніку на городах
26 лютого 2022 року село Гракове опинилося в окупації російських військ. Місцеві на власні очі бачили, як у село заходили ворожі війська, сюди окупанти стягли свою техніку та розмістилися у приміщенні сільської ради.
Алла Карпова разом з чоловіком та 86-річною мамою прожили під владою ворога два місяці та чудом змогли виїхати у більш безпечне місце. За цей час родина встигла побачити чимало злочинів росіян у рідному селі, як, наприклад, розміщення вбивчої зброї біля будинків мирних жителів.
– Приїхали до нас, пройшли по подвір’ю, у заростях з автоматами постріляли все – так вони перевіряли, щоб ніхто там не ховався. Потім у мене на городі поставили дві пушки, націлені в різні боки – на Стару Гнилицю та на Чкаловське. У саду поставили «Урали» та прямо біля мого подвір’я розмістили «Солнцепьок» та «Гради», – розповідає про життя в окупації Алла Карпова.
Практично кожного вечора окупанти заряджали свою артилерію та починали гатити по сусідніх населених пунктах Харківщини. Алла Карпова згадує, як від гучних обстрілів вони з чоловіком просто повзали по підлозі вдома.
Іноді окупанти навідувалися до домівки пані Алли у пошуках їжі. Тоді зав’язувалася розмова, жінка питала, для чого вони приїхали з війною в Україну.
– Вони кажуть, що їх змусили й взагалі вони прийшли нас захищати. Я ж питаю: «Від кого ти мене будеш захищати?». «У вас тут нацисти, вони людей їдять». Боже, ну що ви кажете, надворі 21 століття, ну думайте головою хоч трошки, – розповідає про розмову з окупантами Алла Карпова.
Евакуація через Печенізьку дамбу
Одного разу «прилетіло» до подвір’я родини Карпових. Вибух сильно понівечив будинок. Тоді на вулиці було холодно, і жінка зважилася піти до окупантів та просити про евакуацію.
– Вже сил не було там жити, у мене 86-річна мама, і я вирішила піти в їхній штаб. Вони тоді господарювали в сільській раді. Кажу їм: «Як хочете, що хочете робіть, але я маю виїхати звідси. У мене старенька мама, хата розбита». Ми тоді хотіли виїхати хоча б у Чкаловське. На що вони мені сказали: «Чіпляйте білі ганчірки на машини та їдьте, але даємо вам пів години, потім почнемо гатити», – згадує Алла Карпова.
Так родина встигла евакуюватися в селище Чкаловське, де прожила ще місяць. Пізніше вони змогли евакуюватися через Печенізьку дамбу на підконтрольну Україні територію.
– Тоді цілі колони їхали, полями, розбитими дорогами. Чесно, було так байдуже, куди саме привезуть, тільки б на підконтрольну Україні територію. Так ми й опинилися аж у Львівській області, а потім переїхали в Івано-Франківську, – розповідає пані Алла.
Дім без стіни, але з дахом
Після деокупації рідного села родина Карпових повернулася додому та почала відновлювати свій будинок. Завдяки волонтерам удалося відремонтувати лише дах, домівка і досі залишається без однієї стіни.
– Дуже сильно побило будинок та подвір’я – розбиті паркан, вікна. Велика вдячність волонтерам за матеріали для даху. Але незабаром уже зима, а в нас досі немає стіни. І будматеріалів немає. Потім ще треба буде опалення відновлювати. А я і чоловік – пенсіонери, що ми можемо за ці гроші відновити, – каже Алла Карпова.
Наразі їй не дозволяють виходити на город та ходити коло будинку – дуже велика мінна небезпека. Утім подружжя власноруч прибирало свій двір після окупації. На щастя, мін там не було.
– Ми граблями проходили всюди, дивилися, чи є щось, чи нема. Зараз там чисто, борюся з бур’янами. А так весь час у нас іде на відновлення домівки, все, що можемо, робимо власними руками, – зазначає жінка.
Наразі мало фондів та організацій готові допомагати деокупованій частині Чкаловської громади. Насамперед через щільні замінування, адже тут розмінували тільки критичну інфраструктуру. Ще один фактор – близькість до фронту. Утім, Чкаловська СВА працює над залученням різних партнерів для допомоги жителям громади.
У розбитому селі навіть працює невеликий магазин. Там, за словами Алли Карпової, є все необхідне – від продуктів до побутових товарів.
– Головне для нас – відновити свої домівки. І дуже треба відновити школу та садочок. У нас же є дітки, першачки, а куди їм іти вчитися? У школі є невелика частина будівлі, яку можна відновити, – жінка з надією показує на розбиту школу, яка повністю поросла високою травою та вірогідно ховає у собі багато «сюрпризів» від окупантів.
Колодязь, який рятував село
Ще один житель села Гракове неохоче розповідає про життя в окупації та не хоче називати своє ім’я. Утім ділиться, що біля його подвір’я було чотири «прильоти». Це добре видно: усюди засипані землею вирви, пошкоджені стовпи, на воротах та стінах будинку – сліди від уламків. Чоловік якраз займається відновленням свого будинку.
– Жив тут під окупацією аж до червня 2022 року. Виїхав потім через Печенізьку дамбу. Вони мене випустили, бо я пенсійного віку. От зараз повернувся, ремонтую домівку, – каже граківець.
Біля будинку стоїть розбитий колодязь. Чоловік розповідає, як три місяці цей колодязь рятував жителів села. Коли не було світла, люди з усіх вулиць приходили сюди набирати воду. Тепер він пошкоджений, але місцева влада каже, що колодязь обов’язково відновлять.
На сосні, що росте у дворі чоловіка, видніється Прапор України. Раніше дерево була на два метри вище, але його верхівку знесло ворожим уламком. Питаємо, чи сам хазяїн ліз на дерево, щоб закріпити прапор.
– Та ні, є в мене молодші й здоровіші хлопці, – сміється граківець.
«рускій мір» несе вбивства
Загалом ситуація в окупованій Чкаловській громаді була типовою –росіяни вбивали, крали та виселяли з домівок людей. У селищі Залізничне окупанти облаштували катівні, туди вони приводили проукраїнсько налаштованих людей та можливих коригувальників вогню.
– Бійці так званого «лнр» зайшли туди 10 березня та розмістили свою ремонтну базу. Всіх проукраїнських людей забирали туди та знущалися. Там були ланцюги, причеплені до стелі. У каналізаційну яму людей саджали та зверху ставили мішок з піском, щоб вони не могли вилізти, – розповідає заступник начальника Чкаловської СВА Вадим Суманєєв.
У Чкаловському боєць «лнр» убив 25-річного чоловіка. За словами місцевих, убивця був під наркотичними речовинами, хотів забрати у місцевого автомобіль. Поки українець вагався, окупант розстріляв його у спину.
– Загалом вони мародерили тут, виганяли людей з домівок. За час війни у громаді десь за два десятки поранених або вбитих. Так званий «рускій мір» несе не тільки руйнування, а й вбивства мирних українців, – каже Вадим Суманєєв.
Нагадаємо, жителі села Леб’яже Чкаловської громади Харківської області з грудня минулого року плетуть маскувальні сітки.
Раніше ми розповідали, як живуть люди у селі Гракове.
Раніше ми писали, як випускники та батьки учнів самостійно готують укриття Чкаловського ліцею до навчання.
Більше новин Чкаловське читайте на нашому сайті.
Читайте також:
У селі Леб’яже місцеві організувалися та плетуть сітки