Теплі зустрічі та добрі ініціативи: як Курилівська громада тримається разом (фото)

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Курилівської сільської ради Тетяна Жадановська.

За її словами, робота з людьми старшого віку, які через війну опинилися в евакуації, є одним із пріоритетів громади. У харківському хабі зареєстровано понад 3,5 тисячі жителів Курилівської ТГ. Серед них — 223 особи віком 80 років і старші. В громаді започаткували добру ініціативу — вітати ювілярів поважного віку. Йдеться про вісімдесятилітніх та старших ювілярів. У цьому році двом евакуйованим жителям Курилівської громади виповниться 100 років.

«Є люди 60+, 50+, які не працюють, живуть у гуртожитках або винаймають житло. Їм складніше соціалізуватися, ніж тим, хто має роботу. Тому ми проводимо зустрічі, щоб підтримати морально й дати можливість поспілкуватися», — зазначає Тетяна Жадановська.

Раніше для переселенців уже організовували шаховий турнір. Нинішня зустріч стала підготовкою до більш масштабного заходу — свята «Тепло Масниці в колі Курилівської громади», яке планують провести в безпечному просторі хабу. Через безпекові обмеження традиційні вуличні гуляння замінять теплими посиденьками за столом із варениками, млинцями та гарячим чаєм.

У громаді вже думають і про створення співочого колективу, і про видання збірки творів місцевих авторів, адже серед переселенців чимало талановитих людей.

Однією з учасниць зустрічі стала уродженка села Новоосинове Любов Друшляк. За три роки до повномасштабного вторгнення вона разом із чоловіком придбала будинок у Старому Салтові, продавши квартиру в Ківшарівці та батьківську хату. Війна змусила залишити й нове житло.

«Ми по діагоналі проїхали всю Україну. Жили у Полтаві, на Волині, знову в Полтаві. З 2024 року вже в Харкові й нікуди не рушаємо», — розповідає жінка.

Їхній будинок у Старому Салтові зазнав пошкоджень: вибиті вікна, понівечений дах. Частину робіт допомогли виконати служби та небайдужі люди. Та повернення поки що неможливе — обстріли тривають.

Про рідне Новоосинове Любов Петрівна дізнається від односельців. Село майже повністю зруйноване. Попри це, вона не втрачає надії повернутися.
На зустрічі в хабі жінка побачила знайомих із Новоосинового, Ківшарівки, Куп’янська, Глушківки, Колісниківки.

«Нашій радості не було меж. Обіймалися, цілувалися, плакали. Після зустрічі ще довго залишалося відчуття тепла», — каже Любов Друшляк.

Жінка пише вірші й уже читала їх землякам. До Масниці готує нові рядки.

У громаді переконані, що такі зустрічі допомагають людям не залишатися сам на сам зі своїми втратами. В умовах евакуації вони стають точками опори — місцем, де можна почути рідну говірку, побачити знайомі обличчя й відчути, що громада навіть без своєї території тримається разом.

Раніше ми писали, що у Курилівці започаткували нову традицію.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».