Ізюм: життя у розбитому місті

В Ізюмі пошкоджено 80 % забудови. Найбільше розбита центральна історична частина міста. За словами керівника «Обріїв Ізюмщини» Костянтина Григоренка, найголовніші пам’ятки архітектури зруйновані. Розмовляємо з ним біля розбитої міської поліклініки, Центру первинної медичної допомоги. Цій будівлі більше 100 років. Вона також постраждала в період Другої світової війни, але в цю російсько-українську війну постраждала найбільше.

Окупанти били по цивільній інфраструктурі, сильно пошкоджені медичні та навчальні заклади.

– З 9 ліцеїв 8 зруйновані, вони не придатні для навчання. Абсолютно не придатні. У нас залишилася єдина школа, де можна проводити якісь активності. І якщо там буде згодом побудоване укриття, то це єдина школа, яка буде придатна для офлайн-навчання, – каже Костянтин Григоренко.

Великі підприємства у розбитому Ізюмі не працюють. Але працює і відкривається малий та середній бізнес: кав’ярні, заклади харчування, кіоски, крамниці. Співрозмовник називає їх рушійною силою відновлення бізнесу.

– Я пам’ятаю, коли я повернувся перший раз у жовтні 2022 року в Ізюм, не було ні перукарні, ні елементарного магазину, де можна було купити господарські товари чи продовольчі якісь. Була одна крамничка у центрі міста на Соборній. Сьогодні вже у будь-якому мікрорайоні є і продовольча крамниця, є і господарські магазини, і сьогодні працює цей напрямок: і манікюр, і педикюр, і перукарні – і це дуже затребуване, – розповідає керівник «Обріїв Ізюмщини».

До війни в Ізюмі мешкало 50 тисяч людей. Під час окупації було 15 тисяч, зараз – половина довоєнного населення. Люди почали повертатися додому, тим більше, що почалося відновлення розбитого житла. З відновленням Ізюма допомагають міжнародні фонди, міста-побратими, прості люди, яким не байдуже майбутнє рідного краю.

Костянтин Григоренко показує  центральну площу міста, де проходили масові заходи, збиралося майже все населення на концерти, на святкування. У вересні 2022 року тут все було розбите та зруйноване. А зараз запрацював фонтан, благодійники допомогли відновити паркову зону, посадили дерева, кущі, квіти.

Щоб люди поверталися додому, має бути багато умов. Безпека, інфраструктура, робочі місця, школи та дитячі садки. Костянтин Григоренко впевнений: коли люди побачать, що життя триває, вони будуть повертатися.

– Не можна жити у постійних руїнах. Їдеш на роботу кожного дня повз ці зруйновані будівлі, де загинули твої знайомі, друзі, і не можна з цим спокійно жити. Але я вірю, що рано чи пізно Ізюм знову отримає нове життя, нове дихання, нове обличчя, – каже керівник «Обріїв Ізюмщини».