«Хати нема, а троянди цвітуть»: як мешканці Кам'янки господарюють під дронами (фото)

Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповіла сама Лариса Сисенко.

За її словами, коли вона з чоловіком навесні 2023 року повернулися до Кам’янки, їхнє подвір’я було завалене уламками. Будинок зазнав значних руйнувань під час бойових дій. Подружжя самостійно розбирало завали й облаштувало одну житлову кімнату, де живе досі. На момент їхнього повернення ще не діяли нинішні програми відновлення та компенсацій, тому довелося покладатися на власні сили.

Сьогодні господарство залишається головною справою родини. На городі ростуть огірки, кабачки, помідори, полуниця. Є кури, які забезпечують сім’ю яйцями. Частину врожаю господиня продає на ринку в Ізюмі.

Цьогорічний сезон лише набирає обертів. Уже достигли перші огірки та кабачки, наливаються помідори, триває збір полуниці. Із неї Лариса варить варення та джеми. На кількох сотках землі родина вирощує все необхідне для себе і частково на продаж.

Попри близькість фронту, робота не зупиняється. Чоловік Лариси зараз відновлює господарське приміщення на подвір’ї. Поступово ремонтують те, що можна відремонтувати власними силами.

Віктор Сисенко будує з підручних матеріалів господарчу споруду / Фото: Лариса Сисенко

Над селом регулярно пролітають FPV-дрони, безпілотники та «шахеди». Місцеві жителі вже навчилися розрізняти їх за напрямком польоту та звуком. Часто чують роботу української протиповітряної оборони.

«Літають і дрони, і «шахеди». Бачимо, як їх збивають. Чуємо вибухи. Отак і живемо», — говорить Лариса.

Попри близькість фронту, люди залишаються в селі. За словами Лариси Сисенко, після повернення у 2023 році Кам’янка справляла враження майже безлюдної. Тепер ситуація інша.

«Зараз є відчуття, що село живе. Чути мотоблоки, косарки, тракторці. Люди працюють на городах, ремонтують будинки, займаються господарством», — розповідає жінка.

Окрема частина життя родини — квіти. На подвір’ї ростуть троянди, лілії, півонії, ромашки, клематиси, жасмин, іриси та десятки інших рослин. Є також багато однорічних квітів у вазонах.

Лариса зізнається, що ніколи не рахувала їх кількість. Каже, що просто любить квіти й знаходить час для них навіть у нинішніх умовах.

Вона регулярно надсилає фотографії заквітчаного подвір’я знайомим, які через війну виїхали з Кам'янки. Для багатьох із них ці світлини стали нагадуванням про рідний дім.

Серед фотографій є й особлива. На подвір’ї напроти, де війна повністю знищила будинок, продовжує квітнути кущ троянди. Господарі давно виїхали, бо їм нема тут де жити.

«Хати немає, а троянди цвітуть. Для нас це означає тільки одне – Кам'янка ще розквітне», — каже Лариса Сисенко.

Як зазначає заступник Ізюмського міського голови Володимир Мацокін, під час окупації та активних бойових дій Кам'янка була знищена майже повністю, а її територія щільно замінована.

«Робота над розчищенням земель від вибухонебезпечних предметів триває постійно, але до їх завершення ще далеко. Місцеві, якщо натрапили на сумнівну знахідку або хочуть обстежити свій двір, звертаються із заявами до відділу мобілізаційної роботи Ізюмської МВА. Піротехніки виїздять за конкретною адресою», — говорить посадовець.   

До війни село мало школу, Будинок культури, музей, магазини тощо. Наразі працює тільки амбулаторія. Медики приїздять з Ізюма. Щосереди місцеві також можуть скористатися приміським автобусом сполученням Ізюм – Кам'янка, який виконує рейс до райцентру і у зворотному напрямку.

До війни у Кам'янці проживало 550 людей. Десь за пів року після деокупації —  42 людини, нині — 114, шестеро з яких — діти.     

Раніше ми писали про двох вісімдесятирічних людей, історії життя яких надихають.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».