Харків уже ніколи не стане знову цивільним містом – думка

Таку думку у своєму дописі у Фейсбуці висловив відомий харківський волонтер Олександр Костенко, повідомляє «Слобідський край».

Харків уже ніколи не стане знову цивільним містом.

Я осягнув це після розмов з багатьми людьми: військовими, волонтерами, медиками, логістами, орговиками та іншими представниками професій сучасності. Харків знову стоїть на порозі скидання шкіри й, попри створені про нього романтичні легенди, нарешті стане тим, ким є – містом знайдених рішень.

Я розмовляв з десятками людей, й усі вони казали одне: тим, хто прагне повернення у Харків мирного життя, варто замислюватися про інше місто. Сюди не повернуться у повному обсязі студенти та університети, великий бізнес не буде розгортати тут цівільні виробничі потужности, «Макдональдс», «Ікеа» та інші транскорпорації не будуть інвестувати в розбудову цивільних мереж. Перше вересня малюки тут завжди будуть святкувати в укриттях.

Але.

Харків – як на мене й на думку моїх співрозмовників – стане величезним прифронтовим транспортно-логістичним хабом. Це станеться у будь-якому варіанті завершення війни, з корективами на (не-)задоволеність сторін умовами договору. Колишній перевалочний пункт «по пути на Юга» стане остаточним форпостом оборони від «гостей» з Півночі, але сюди продовжать збігатися торговельні шляхи: задля забезпечення фронту чи сірої зони, чи військового контингенту, який стане основним кредитоспроможним мешканцем міста.

Склад військового контингенту буде залежати від фіналу війни: чи то свої хлопці, чи іноземні миротворці, чи змішаний склад, але мілітаризація семантичної тканини населення міста неминуча. Тут буде лунати військовий вокабуляр, тут буде рясніти вулицями камуфляж, тут, у тотально озброєному середовищі, будуть думати, перш ніж ляпати язиком – хоча у Харкові завжди вміли слідкувати за базаром.

Харків нікуди не подінеться, нікуди не підуть і його таланти, скіли та переваги. Місто знову стане точкою концентрації людей, що вміють знайти вихід; задіяти контакти та купити те, що не продається.

Це буде точка збігання важелів впливу найрізноманітнішого спектра. Впевнений, що у Харкові-2040 можна буде легко придбати снаряд для танка, оригінальний перший вініл Гленна Міллера, будь-яку послугу із сексуальних перверсій чи мобільну виробничу лінію якихось надсучасних дронів. Харків сконцентрує у собі усі актуальні таланти сьогодення: у сфері технологій, у сфері побутового сервісу, у сфері логістики, озброєння, фінансів (так-так, прийдуть геть нові економічні системи, й фінансова взаємодія між фізичними суб‘єктами теж буде іншою), й, безумовно, у сфері специфічних розваг для втомлених фронтом людей.

Харків стане Сін-Сіті, містом гріха у широкому сенсі для опалених війною, містом, де твоя вага визначається спроможністю роздобути щось важливе для іншого.

Я наразі є найбезперспективнішим інвестором у місті. Я вкладаю ваші гроші у старих – у той прошарок, який згодом органічно вимиє з цього міста. Старих тут не лишиться, як не лишиться усього, що є обтяженням для працеспроможного люду. Це не цинізм, це спостереження щодо швидкості, з якою літні люди вже випадають з фокусу суспільної уваги. В мене є ви, декілька тисяч донаторів-ідеалістів, які, я сподіваюсь, саме так вбачають неповоротність своїх вкладень – і ці старі тримаються лише на вас. Державі байдуже на них уже дуже давно, загалу стане байдуже на них достатньо швидко.

Але ми не кинемо їх, допоки вони не підуть у природний спосіб. Ми лишимося містом не тільки грубих суворих рішень, але й містом великих сердець, які залишились тут не заради власної кишені, а заради якоїсь загальної, не відчутної навпомацки, Мети. Й у ній є місце емпатії до безпорадних та самотніх.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».