Скарби Чугуєва: дві картини Рєпіна визнали національним надбанням

Наказ Міністерства культури України «Про внесення унікальних музейних предметів державної частини Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання» був виданий за рекомендацією Експертно-фондової комісії.

Зокрема, у числі пам’яток з різних регіонів України Напрестольне Євангеліє (1707 р.), виготовлене у друкарні Києво-Печерської лаври за дорученням гетьмана Івана Мазепи. Антропоморфна стела «Керносівський ідол» (II тис. до н.е.) – артефакт бронзової доби Північного Причорномор’я. 

Як повідомила кореспонденту медіа «Слобідський край» директорка Художньо-меморіального музею І. Ю. Рєпіна Світлана Бучаста, до державного реєстру також увійшли портрети Маріанни Верьовкіної та Єлизавети Сапожнікової. Саме в колекції цього музею зберігаються обидві роботи видатного українського митця. 

«Це дві роботи Іллі Юхимовича періоду розквіту його таланту. Портрет Маріанни Верьовкіної взагалі вважається одним із найбільш яскравих у його портретному мистецтві», – зауважила керівниця музею. 

Маріанна Верьовкіна (Маріамна фон Верьофкін, 1860–1938 рр.) – художниця, творчість якої належить до течії експресіонізму, учениця Іллі Рєпіна, який написав її портрет у 1888 році. 

«Ілля Рєпін високо цінував здібності своєї учениці і навіть порівнював її з Рембрандтом. У рік написання цього портрета під час полювання Маріанна випадково прострелила собі праву руку і змушена була навчитися працювати лівою. Примітно, що таку ж навичку опанував і сам Ілля Рєпін через хворобу власної правої руки. Оскільки лікування відбувалося в Німеччині, Маріанна мала можливість ознайомитися із західноєвропейським мистецтвом, що значно вплинуло на її подальшу творчість», – розповіла Світлана Бучаста. 

Ілля Рєпін. Портрет М. В. Верьовкіної/Зображення: Музейний фонд України

Творчість Маріанни Верьовкіної стала важливою частиною експресіонізму та авангарду Європи. Вона брала активну участь у діяльності творчих об’єднань, які формували мистецтво модерну XX століття, співпрацюючи з такими визначними майстрами, як Василь Кандинський та Карл Шмідт-Ротлуф. Художниця померла у Швейцарії, де минули останні роки її життя, залишивши творчу спадщину з 90 картин та 170 ескізів. 

Як зазначила Світлана Бучаста, портрет Єлизавети Сапожнікової, написаний у 1880 році, – яскравий зразок портретної творчості Іллі Рєпіна.

Ілля Рєпін. Портрет Єлизавети Сапожнікової/Зображення: Вікіпедія

Директорка музею розповіла, що Єлизавета Сапожнікова (Якунчикова, 1856-1937 рр.) – старша сестра Наталії Полєнової (уродженої Якунчикової), дружини художника Василя Полєнова, двоюрідна сестра відомого режисера Костянтина Станіславського, дружина фабриканта, московська домовласниця, філантропка, опікунка Олександрівсько-Басманного училища. Після жовтневого перевороту 1917 року та націоналізації фабрик, які їй належали, родина Сапожнікових залишилася без засобів до існування. Костянтин Станіславський неодноразово звертався до радянського керівництва про підтримку Єлизавети Сапожнікової та її дітей. 

Портрет Єлизавети Сапожнікової у 2016 році експонувався на виставці «Врятований шедевр Іллі Рєпіна» в Київському національному музеї російського мистецтва. 
 
У 1998 році портрети Маріанни Верьовкіної та Єлизавети Сапожнікової експонувалися на виставці «Рєпін відомий і невідомий», що проходила у Гельсінкі, Фінляндія.

Художньо-меморіальний дім-музей І. Ю. Рєпіна знаходиться в Чугуєві у будинку, де з 1876-го по 1877 рік проживав художник із сім’єю. Головний фокус експозиції музею – чугуївський період Іллі Рєпіна, а також зв’язок художника з Україною, який він підтримував упродовж життя. 

Згідно з рішенням Ради оборони Харківської області, на сьогодні експозиція музею не працює. Фонди перебувають у безпечному місці. 

Раніше «Слобідський край» повідомляв, скільки потрібно коштів для відновлення Харкова до довоєнного стану.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».