Знайшла дім і роботу в новому місті: історія ВПО з Борівської громади

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла сама Кароліна Чухно.

Життя і робота у Боровій

У Боровій Кароліна працювала в комунальному закладі — Палаці культури Борівської селищної ради Ізюмського району. Обіймала посаду організатора культурно-дозвіллєвої діяльності.

«Попри війну, культурне життя в громаді тривало. Частину заходів проводили дистанційно — через соцмережі та відеоформат. Разом із колегами створювала відеоролики про Борівщину, знімала краєвиди, записувала пісні, готувала онлайн-привітання до державних свят», — розповідає Кароліна Чухно.

До Дня медиків, допоки ще дозволяла безпекова ситуація, команда навіть приїздила з Ізюма до Борової. Зважились на приїзд, щоб дати концерт медикам, які продовжували працювати в громаді. Подібні проєкти готували і до Дня Незалежності — записували звернення керівників установ, монтували відео, публікували матеріали у соцмережах.

КАБи та евакуація

Поступово ситуація у Боровій значно загострилася: почастішали авіаудари, обстріли КАБами та з реактивних систем залпового вогню. Частина структур почала евакуацію, у галузі культури намітилось скорочення.

«Я звільнилася сама, бо розуміла: яка вже там культура, коли така обстановка», — каже Кароліна.

Разом із чоловіком, лісівником за фахом, вони ухвалили рішення остаточно перебратися до Ізюма.

Чотири адреси за рік

Найболючішим питанням після переїзду стало житло. За словами жінки, знайти доступний варіант було непросто: частина власників не хотіла здавати переселенцям помешкання, інші просили завищену оплату.

«З чоловіком ми змінили близько чотирьох адрес. Жили і в «малосімейці» на п’ятому поверсі — за три тисячі гривень плюс комунальні — і постійно шукали дешевші варіанти через високі рахунки», — зауважує жінка.

Згодом подружжю пощастило натрапити на людей, які погодилися здати житло лише за оплату комунальних послуг. Нині родина мешкає у приватному будинку.

Робота для двох

Чоловік Кароліни раніше працював в одному з Куп’янських лісництв, згодом — лісівником у Боровій. Після переїзду його перевели до Ізюмського ДП «Ліси України».  

Сама ж Кароліна спочатку шукала роботу самостійно.  Так вийшла на потенційних роботодавців. В Ізюмі їй запропонували посаду художнього керівника.

Художній керівник у прифронтовому місті

Сьогодні Кароліна працює художнім керівником у закладі культури міста Ізюм. Разом із колегами пише сценарії, організовує урочисті заходи, проводить дитячі свята, волонтерські акції.

«Частину заходів доводиться проводити в укриттях або з урахуванням безпекових обмежень. Проте культура в Ізюмі, попри близькість до фронту, продовжує працювати», — наголошує культпрацівниця.

Раніше ми писали, що держава реально гарантує ВПО у 2026 році.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».