Тетяна Єгорова-Луценко: один, два роки – і ми все відбудуємо. Відео

Питання влади

– 24 лютого мала б відбутися сесія Харківської облради, але в останній момент її було перенесено. Чому? До вас надійшла якась інформація?

– 23 лютого ввечері, коли я переносила сесію, я не знала, що 24 лютого буде війна. Я була вдома з мамою та дітьми – ми прокинулись від вибухів, як і всі. Сесію я перенесла з причини неприйняття профільною комісією бюджету напередодні. Це була дуже важлива перша сесія при новому голові ОВА. Вона стосувалася змін до бюджету. Тому я вирішила, що необхідно сесію перенести на тиждень. Провести ще раз комісію, щоб заходити в залу з повною підтримкою депутатського корпусу.

– З якими викликами Харківська облрада зіткнулася у перші дні війни? Як відбувалася та відбувається зараз комунікація депутатів, апарату тощо?

– Протягом перших чотирьох тижнів ми з ХОВА в одному місці перебували. Проводили наради з головою військової адміністрації, мером Харкова та правоохоронними органами. Апарат облради почав працювати дистанційно, я своїм розпорядженням дала їм таку можливість. У день, коли будівлю підірвали, ми мали проводити там нараду, буквально за 12 хвилин.

З усіма співробітниками апарату я тримаю зв’язок. Хтось виїхав за кордон, хтось вступив до лав ЗСУ або ТРО. Апарат працює, і зараз частина співробітників працює дистанційно, а частина на робочих місцях, але не в будівлі обласної ради.

Читайте також: Депутати Харківської обласної ради провели позачергову сесію в онлайні

– Із фракції ОПЗЖ масово виходять депутати… Чи буде це питання порушуватися на сесії?

– Як голова облради, я не можу  впливати на ці процеси. Я мала розмову зі своїм заступником, представником ОПЗЖ. Питала, чи планують вони виходити з фракції тощо.  Два депутати телефонували в апарат: один сказав, що складає повноваження, другий – що виходить із фракції. На мою думку, ця фракція має розпуститися.

Сподіваюся, на сесії почую від них цю інформацію. (Інтерв’ю було напередодні сесії Харківської обласної ради. Під час сесії, яка пройшла 9 травня в онлайн-форматі, стало відомо, що фракція ОПЗЖ у Харківській облраді розпалася. Частина депутатів створила групу «Відновлення України». – Ред.)

«Необхідно тримати міжнародний фронт»

– Ви активно працюєте на міжнародному майданчику. Нещодавно обговорювали з представниками європейських інституцій питання відбудови Харківщини. Який результат цих зустрічей? Як ЄС може допомогти та як уже допомагає нашим громадам?

– До війни я не була такою активною на міжнародному майданчику. Зустрічі з міжнародними партнерами проводилися, але на Харківщині. 14 березня мені запропонували бути в складі жіночої делегації у Страсбурзі. Це було засідання Ради Європи, там були представниці органів місцевого самоврядування. І я зрозуміла, що необхідно тримати міжнародний фронт та підтримувати зв’язок.

Результатом цієї поїздки було створення онлайн-платформи «Європейські міста». Там може зареєструватися голова громади, написати, яка потрібна гумдопомога та допомога у відбудові. Ця платформа автоматично поєднує міста Європи та України.

П’ять громад Харківщини вже подали заявки – Чугуївська, Малинівська, Слобожанська, Зміївська та Новопокровська. Зміїв уже співпрацює з Німеччиною – вони перші отримали такий позитивний кейс.

20 травня у мене знову запланована зустріч у Страсбурзі.  Я знайшла спільну мову з Президентом регіону Гранд-Ест. Він буде доповідати про те, що Харківський регіон стане побратимом для них.  Вони фінансуватимуть проєкти з відновлення інфраструктури. Окрім цього, Харківщину готові підтримати Албанія, Австрія, регіон Великий Лондон, Оксфорд.

Треба розуміти, що патронаж – це дійсно важлива річ, особливо в нашій ситуації. Як приклад, з Великопольського воєводства (наш регіон побратим уже 20 років) у перший день війни, 24 лютого ввечері, написали мені листа та запитали, яка допомога потрібна.

Читайте також: Як на Харківщині отримати індивідуальний продуктовий набір

«Люди готові виходити та підіймати з попелу свої домівки та міста»

– За вашими оцінками, як швидко і з чого почнеться відбудова на звільнених та зруйнованих територіях? Що, наприклад, робити тим людям, чиї домівки зруйновані, але територія звільнена від окупантів?

– По-перше, треба розуміти, що всі руйнування фіксуються. Цим займаються голови громад. Вони знають, скільки зруйновано домівок, скільки людей або сімей залишились без житла та скільки квадратних метрів їм потрібно. Далі цю інформацію надсилають до центральних органів влади. Наразі люди і самі можуть подавати заявки в «Дії», все фіксувати та чекати рішення.

Ми шукаємо тимчасовий прихисток тим людям, які залишилися без домівок. Цим також займаються голови громад. Поки будівництво не почалося, люди будуть проживати там.

Судячи з усього, що я бачу і чую, перемога вже близько. Відбудувати – не проблема, у нас буде потужне фінансування. У нас люди готові виходити та підіймати з попелу свої домівки та міста. Один, два роки – і ми все відбудуємо. Людям потрібно розуміти – все фіксується, ні про кого не забудуть.

«Наші громади – дуже самостійні»

– З якими гуманітарними проблемами зараз стикається наш регіон?

– Наразі по гуманітарній допомозі логістика відпрацьована. Спочатку був хаос, як і в усіх. Тепер розуміємо, звідки отримуємо, якими сполученнями тощо. У нас є гуманітарні центри – туди приїжджають і самі голови громад, якщо ні,  то ми організовуємо доставлення вантажу.

Розумієте, у нас дуже заможні громади та багата земля. Бізнес також дуже добре себе зарекомендував. У громадах є м’ясокомбінати, аграрії просто відкривають свої склади. Туди приходять люди, голови громад і просто тоннами беруть продукцію. Якщо я скажу, що всі бізнесмени так зробили, – це буде нечесно. Але 90 % зробили саме так, і ми в приємному шоку.

Буває так, що я телефоную в громаду, питаю, яка допомога вам потрібна? А мені кажуть: «Та в нас є корови, свині, борошно – ми всіх нагодуємо самі». Наші громади дуже самостійні.

Серед проблем можна визначити обстріли гуманітарних центрів та конвоїв – це шокує. Росіяни просто залякують людей, щоб вони не ходили туди. Іноді люди мені пишуть, що в них погана гуманітарка. Ми завжди реагуємо на такі повідомлення. Телефоную голові адміністрації та кажу, щоб він пішов і перевірив. Ми розуміємо, що ніхто цю гуманітарку не краде, не перебирає. Але якщо скарги є, треба їх перевіряти.

Читайте також: ЗСУ ідуть у контрнаступ на Харківському та Ізюмському напрямках

«Самі собі господарі у своїй громаді»

– Скільки та від кого гуманітарну допомогу вже отримали громади Харківської області? Як формується гумдопомога, чи є якийсь перелік обов’язкових товарів?

– Окрім продуктів харчування, ми передаємо громадам гігієнічні набори, медикаменти та транспорт. У нас голови дуже просунуті, вони самі спілкуються з європейцями, організовують допомогу. Самі собі господарі у своїй громаді.

Щодо алгоритму формування гумдопомоги, то очільники громад або голови військових адміністрацій роблять заявку на необхідні товари та отримують їх. Немає такого, що в одній громаді багато всього, а інша нічого не отримує. Але ініціатива має йти від голови громади, а ми оперативно сформуємо гумдопомогу.

– Як бути людині, яка опинилась у громаді, де неактивний  голова?

– Розумію, про що ви кажете. Справді, буває так, що один голова всюди знайде та забере, а інший буде чекати, поки йому привезуть самі. Як я бачу, дії людини в такому випадку такі. На сайті обласної ради або військової адміністрації можна побачити всю інформацію про гуманітарну допомогу. Там є телефони, у громадах працює апарат – можна надіслати скаргу. До голови військової адміністрації можна звернутися. Один із напрямів його роботи – це саме гумдопомога. Можна організувати адресну допомогу людині, створити списки. Військова адміністрація – це не поліція, не ЗСУ. Не треба боятися, вони «заточені» під ці питання.

«Під час війни немає сірого, є тільки біле та чорне»

– Серед представників місцевого самоврядування є і зрадники. Чи була для вас особисто несподіванкою зрада таких осіб?

– З приводу Мацегори (очільник Куп’янської громади) я не здивована. До мене надходила інформація від жителів: «Наш Куп’янський мер – сепаратист. Він підтримує росію і не приховує цього». Я одразу цю інформацію передала всім, кому повинна була.

По Балаклії була здивована. Коли до них зайшли росіяни, Столбовий відразу сказав, що співпрацювати з ними не буде. Кажуть, що його із сім’єю викрадали. Але коли йде війна – немає сірого, є тільки біле та чорне.

Розумієте, ми давали присягу. Може, хтось думав: «Я буду мером, усе буде добре, буду головним», а тут війна сталася… Ми зобов’язані слугувати українському народу та Україні. Якщо ні, то це державна зрада.

Читайте також: Окупанти призначили колаборанта «старостою» в Борівській громаді

«Голови громад – герої на місцевому рівні»

– Узагалі, як оцінюєте роботу органів місцевого самоврядування під час війни в громадах Харківщини?

– Нашим головам громад дуже важко. На Європейському конгресі я казала крізь сльози: «Ви розумієте, як важко нашим головам громад. Їх постійно хочуть викрасти, шантажують, залякують… Намагаються схилити на свій бік». Їм нереально важко, вони – герої на місцевому рівні. У Харківській області багато таких очільників. Як приклад, Галина Мінаєва з Чугуєва. Коли бомбили Чугуїв, я їй телефонувала, знала, що вони (російські військові) вже майже під її будівлею. Перебуваючи у підвалі, вона мені відповіла: «Все нормально, тримаємося». Я питаю: «Який прапор?». Вона каже: «України!». Мені так запам’яталась ця розмова, вона вистояла, не здала місто – показала зуби.

Ті, хто на окупованих територіях, чекають визволення, і воно буде.

– Як зараз відбувається координація Асоціації органів місцевого самоврядування?

– Ми допомагаємо громадам гуманітаркою, зараз у Брюсселі домовилась про сім машин швидкої допомоги. Вони повністю укомплектовані медикаментами, поїдуть у громади, які їх потребують. У період війни в Асоціації важлива гумдопомога та реальна психологічна підтримка. Мене чекають громади в гості, їм добре від того, що з ними спілкуються. Ми знайомимо їх зі змінами в законодавстві. Дуже важко під час війни слідкувати за всім. На міжнародних платформах я завжди говорю про співпрацю з нашими громадами. Тож головне зараз – підтримка.