Олег Синєгубов: “Звільнити той чи інший населений пункт – це ще не все”

Небезпечні нехтування

– Розкажіть, будь ласка, про ситуацію на Харківщині. Що зараз узагалі відбувається, що вже вдалося звільнити, які території ще під окупацією?

– Почнемо з Харкова. У нас досі йдуть обстріли у певних районах міста. Сьогодні (інтерв'ю записувалося 5 травня. – Ред.) це окраїна Олексіївки, біля окружної дороги, знову Північна Салтівка, деякі райони, відповідно, до центру. Навіть була пара артилерійських снарядів. Тому висновок такий: ворог веде неприцільний вогонь, винятково на ураження і терор цивільного населення. 

Обстрілів значно поменшало. В активній фазі ми фіксували 50, 60, 80, і навіть у нас був день, коли фіксували 120 обстрілів з реактивних систем залпового вогню, танків, артилерії по місту Харкову. Зараз, на щастя, завдяки нашим збройним силам такого ми не маємо, тому що ми відсуваємо ворога від кордонів міста, і вже фізично він не дістає до Харкова. 

Однак цивільних мешканців побільшало в самому місті. Люди повертаються. А ще почали вигулювати домашніх тварин, гуляти з дітьми, просто прогулюватись вулицями. Але це зараз є ще надто небезпечним. Користуючись нагодою, ще раз звертаюся до мешканців міста Харкова та області, щоб без нагальної потреби не перебували на вулицях.

Коли обстріляли центральний парк імені Горького у Харкові, там постраждала жінка. Де логіка обстрілювати центральний парк? Там немає жодної військової інфраструктури чи солдатів, військової бази тощо. Тобто повертатися ще небезпечно. 

Ми стикаємося з тим, що люди дедалі більше нехтують сигналами повітряної небезпеки, повітряної тривоги, й це доводить також приклад інших областей, які наразі не знали, що таке війна, але і вони зазнали певних уражень від ракетних обстрілів ворога.

Головне – не нашкодити 

Щодо звільнених територій, я б хотів зупинитися на населеному пункті Руська Лозова, бо це основний напрямок, про який ми зараз можемо говорити. Але наші збройні сили мають і інші успіхи. Які саме населені пункти вже звільнені, ми з вами говорити наразі не можемо, тому що військова операція ще триває. Ми розуміємо за алгоритмом, що звільнити той чи інший населений пункт – це ще не завершення роботи. Ми маємо утримати зайняті позиції, а це доволі важко, тому що територія пристріляна, і ворог деякими напрямками навіть відходить, провокуючи наші збройні сили зайти на ці території, для того, щоб прицільно вдарити. Це тонка військова матерія, і тут головне – не нашкодити нашим збройним силам. Тому коли тільки Генштаб, Штаб оборони сил міста Харкова дозволить надати цю інформацію, ми це зробимо обов'язково. 

Також звільнена Кутузівка по Вовчанському напрямку, Генштаб про це повідомляв. Ми безпосередньо були в цьому населеному пункті, займалися питаннями евакуації місцевого населення. 

Ми поки що утримуємося від інших коментарів щодо цього напрямку, чекаємо інформацію від збройних сил, але повірте, вони працюють над тим, щоб рухатися далі, звільняючи наші території. 

Ми хотіли б проводити по цих напрямках евакуацію, доставку гуманітарних вантажів, однак це занадто небезпечно. Тому ми вивозимо людей по факту, якщо військові, які знаходяться там, бачать, що це безпечно. Тоді людям дозволяють виїхати власним автотранспортом, у кого є така можливість, але попереджають, що вони можуть потрапити під вогонь. У нас такі приклади по Руській Лозовій були – ворог вів прицільний вогонь саме по цивільному автотранспорту, коли люди намагалися просто виїхати, коли безпосередньо таку можливість самі побачили. 

Будемо і надалі комунікувати з місцевим населенням. Як тільки буде можливість, відразу проведемо евакуацію (по Вовчанському напрямку. – Ред.). Знаємо, що по цьому напрямку залишається ще доволі велика кількість людей. І цим людям будемо намагатися підвозити гуманітарну допомогу.

Злочини не залишаться непоміченими

– Яка кількість громад чи частин громад ще залишається під окупацією?

– Перед звільненням Руської Лозової ми вели мову про 22 територіальні громади з 56, які знаходяться у нас на території Харківської області. 

– Чи розумієте ситуацію, яка відбувається на окупованих територіях, чи є якась інформація про долю місцевої влади?

– Звичайно, що ми повної стовідсоткової картини бачити не можемо, тому що доступ до цих територіальних громад закритий. Ми комунікуємо з органами місцевого самоврядування, навіть старостами деяких населених пунктів. Говорити про них ми не можемо. Як і не можемо називати прізвища, конкретні населені пункти, тому що вони ще не звільнені й знаходяться під окупацією. Це ставить під ризик життя людей, бо їх дійсно щодня змушують співпрацювати з ворогом, особливо ті населені пункти, які є транзитними. Це населені пункти, які безпосередньо ближчі до кордону з російською федерацією. Їх ворог використовує винятково як логістичні маршрути. Якщо беремо міста Вовчанськ, Куп'янськ – ми розуміємо, що там відбувається. Ворог дійсно змушує місцеве населення, особливо органи місцевого самоврядування, співпрацювати. Ми чітко розуміємо, хто, на якій посаді, як себе веде. Наші органи прокуратури, Служби безпеки України, внутрішніх справ над цим працюють і одразу реагують на ті чи інші прояви співпраці з окупантами. Після заяв мерів Куп'янська та Балаклії їх діям відразу була надана правова оцінка. 

Наразі навіть на звільнених територіях наші правоохоронці відразу починають працювати для того, щоб кожен військовий злочин на цих територіях не був залишений непоміченим. Нам дуже важливо все зафіксувати. 

Ми там знаходимо і жертви серед мирного цивільного населення, і масові поховання солдатів російської федерації, тіла яких навіть не забирали. Тому що в них (військових рф. – Ред.) немає жодних принципів, моралі, совісті навіть перед умовно своїми.

– Повертаючись до болючої теми колаборантів та відвертих зрадників, скажіть, чи був хтось затриманий?

– Днями вручили підозри в державній зраді голові Старого Салтова Едуарду Коновалову та секретарю Вільхівської сільради Надії Антоновій. Це вперше правоохоронці вручили підозри очно, наразі триває розслідування. 

"Зелені коридори" теж обстрілюють

– Чи здійснюються якісь кроки, щоб надати можливість людям виїхати з окупованих територій чи хоча б доставити туди гуманітарну допомогу? І на вашу думку, яка територія зараз найнебезпечніша?

– У нас були й успішні випадки, коли ми з Офісом Президента і з Іриною Верещук (міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. – Ред.) працювали над коридорами. У нас навіть один коридор вдався по Ізюмському напрямку. Однак туди ми відправляли 56 автобусів, а виїхало 48, і вони частково були обстріляні. 

По Вовчанському напрямку нам умовно погодили "зелений коридор" для доставки гуманітарного вантажу. Тоді п'ять фур у нас було забрано, карету екстреної швидкої медичної допомоги, яка супроводжувала цей вантаж, так само було затримано і вилучено. Водіїв протримали фактично добу  в полоні та знущалися з них. Ось це ціна домовленостей з окупантами. Таким чином ми людей піддаємо ризику, відправляючи або говорячи, що цей маршрут умовно погоджений чи умовно є безпечним. Тому що ворог дійсно спочатку ці коридори погоджує, а далі робить на свій розсуд. Зокрема може і розстріляти. 

По Куп'янському напрямку нам ці евакуаційні та гуманітарні коридори не погоджують. 

Найгарячішою і найскладнішою точкою є Ізюмський напрямок. Він зараз знаходиться в окупації.  Перш за все, ми чітко розуміємо, який там гуманітарний стан справ. По-друге, люди зараз не мають можливості виїхати на територію України. Шлях є небезпечним – повністю прострілюється як з боку населеного пункту Барвінкове, так і з боку міста Слов'янськ.

Люди, про вас не забули

– Щоб ви хотіли сказати людям, які знаходяться в окупації, але у них є можливість читати наші новини? 

– Деякі голови територіальних громад виходять, навіть ризикуючи власним життям, до тієї місцевості, де є ще мережа мобільного зв'язку. І вони просто телефонують, щоб дізнатися інформацію, сказати, що їх не залишили, що Україна і наші збройні сили мають успіхи у боротьбі з окупантами тощо. І коли вони чують ці слова, які є правдою, люди тримаються. Дійсно, тримаються навіть у повній окупації, навіть у повній ізоляції, під повним терором російської федерації.

Я хотів би подякувати жителям окупованих територій за мужність та витримку. Ми чітко розуміємо стан справ у кожному населеному пункті: де немає світла, води, тепла, засобів медицини, ліків тощо. Ми це все розуміємо, і коли у нас з'явиться хоч маленька можливість, одразу будемо доставляти людям допомогу. Як, наприклад, по місту Ізюму, коли ми фактично партизанськими шляхами доставляли продукти. І ще хочу побажати всім витримки та віри в наші збройні сили. 

Гострі питання щодо гуманітарної допомоги

– У деяких громадах Харківщини, де зараз відносно безпечно, кількість переселенців складає близько чверті від постійного населення. Це доволі велике навантаження. Чи справляються громади з цим? Як взагалі розподіляється гуманітарна допомога між громадами?

– Ми зараз визначили такий алгоритм розподілу або доставки гуманітарного вантажу. За територію відповідає очільник органу місцевого самоврядування, тобто або міський голова, або селищний голова, або староста того чи іншого населеного пункту. Він каже нам, що йому необхідна гуманітарна допомога. Далі йде алгоритм звернення до районної військової адміністрації, звідти до нашого Гуманітарного штабу надається або підтверджується заявка.

Наприклад, міський голова Лозової пан Сергій Зеленський одразу нам телефонує і каже: "Мені необхідно стільки-то чогось", і ми пропонуємо алгоритм доставки: це або автобуси, або фури, тобто автомобільний транспорт, або залізничний транспорт. І після того він вже роздає це все на своїй місцевості. 

Є різна гуманітарна допомога, що надходить: від міжнародних партнерів, благодійних фондів; гуманітарна допомога, яка надходить від Уряду, від Офісу Президента – це продуктові пакети, які ми так само роздаємо для людей. 

Ми розуміємо чітко, що гуманітарна допомога потрібна не лише тим населеним пунктам, які знаходяться під окупацією або частково в ізоляції. Дехто втратив роботу, дехто не може фізично витратити кошти через те, що продуктові магазини не працюють тощо. Якщо брати місто Харків, то ми маємо забезпечити наявність асортименту харчових продуктів у торговельній мережі для того, щоб ті, хто міг собі дозволити їх придбати, це робили. Хто не міг, той, звичайно, мав право отримати гуманітарну допомогу у наших пунктах видачі на "Новій пошті", "Укрпошті" та на інших локаціях.

– А взагалі, яка зараз соціально-економічна ситуація в громадах?

– Сьогодні я заслуховував звіт від Департаменту фінансів по області. Перші три місяці у нас ще було перевиконання обласного бюджету, і я думаю, що в територіальних громадах була така сама ситуація. Це йшло за інерцією. Наразі у нас йде виконання обласного бюджету на 70 %. 

– Звідки та гуманітарна допомога, що надходить до нашого регіону, і що вона містить?  

– Є декілька джерел. Насамперед це те, що закуповувалося за постановою Кабінету Міністрів через "Укрзалізницю", яка була визначена єдиним державним закупником. Ми туди подавали пропозиції або потреби. Бо ми і мали забезпечити нагальну потребу для людей, і сформувати певний стратегічний запас для Харкова та для області. 

Наступне джерело надходження гуманітарної допомоги – це продуктові пакети, які для нас формують інші області. Вони направляють нам, і ми їх роздаємо людям. 

Далі – це міжнародні партнери, міжнародні донори, благодійні фонди. Наприклад, нам уряд Польщі надіслав уже третій потяг. Це майже 600 тонн вантажу: крупи, інші харчові продукти тривалого зберігання, які ми так само направляємо в наші територіальні громади й на певний резерв.

Не буду називати хто, але, наприклад, певні бізнесмени до нас направили вже понад 200 вагонів гуманітарного вантажу різного абсолютно складу. Це і побутова хімія, і продукти харчування, і вагони з картоплею, цукром та іншим. Це так само дозволяє нам підтримувати наше населення. 

– Зараз Харків і взагалі Харківщина всім необхідним забезпечені?

– Це плинний процес. У нас щодня направляється гуманітарний вантаж до 15–20 територіальних громад. Це включно і з великими, і маленькими населеними пунктами. Якщо, наприклад, ми беремо місто Дергачі, то там продуктові магазини не працюють. Дехто намагається відкриватися, коли маршрути доставки стають більш-менш безпечними. Однак Дергачі постійно обстрілюють.

– Багато хто вже збирається повертатися до Харкова та своїх громад. Скажіть, наскільки це безпечно і чи можна вже зараз повертатися на Харківщину?

– Повірте, мені хочеться сказати, що повертатися до міста Харкова потрібно, що потрібно продовжувати свою справу, працювати, сплачувати податки, нормалізувати економічний клімат у місті, продовжувати свою підприємницьку справу або працювати за наймом, на держслужбі, вчителем, у вищому навчальному закладі тощо. Однак я не можу сказати, що це наразі є безпечним. Поки у нас є небезпека отримати хоча б один постріл у наш бік від ворога, то це небезпечно.