Зараз усі мають воювати та допомагати: брат Яни Червоної розповів про сестру та війну

Владислав з позивним «Заєць», брат Народної Героїні України, відомої харківської волонтерки, кулеметниці Яни Червоної, яка героїчно загинула на Світлодарській дузі. Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне територіальне управління Національної гвардії України.

Зараз Влад у Харкові проходить реабілітацію після травми спини. Каже, що вдалося навіть сходити на риболовлю, насолоджується тишею та спокоєм після боїв під Кремінною.

«Янка була мені як друга мама. Я на 5 років молодший, всюди за нею ходив, усі її захоплення, дівочі проблеми, романи – всім ділилася. Коли Яна почала волонтерити, ми її не розуміли. Казали, що війна далеко, забезпеченням армії має займатися держава. Але з нею не поспориш, це ж Янка, у неї відваги більше, ніж у багатьох чоловіків. Вона кондуктором працювала, могла і сама дебошира з тролейбуса викинути», –  згадує Влад.

Яна Червона організувала волонтерську групу «Дикі волонтери Айдару», збирала допомогу, їздила на передову, мала великий авторитет у волонтерському середовищі. У 2016-му пішла служити у 54-ту бригаду ЗСУ, потім перейшла в 46 ОБСП «Донбас- Україна».

«Ми всі, родина та знайомі були у шоці. Жінка, двоє діточок – і стає кулеметницею. Тобі народжувати треба, а ти йдеш воювати.  Не розуміли її зовсім. Але вона казала: йде війна, невже ви не бачите? Якщо не втримаємо ворога, він прийде й до нас у дім. Права вона була, ми були сліпі чи не хотіли бачити просто. Так і сталося», – говорить чоловік.

Чоловік багато курить, цигарку підпалює від попередньої та прикриває вогник долонею, як в окопі, щоб ворог не помітив. Він розповідає, як подзвонили та сказали, що Яни вже немає, як з’явилася жага помсти. Він сам просився в батальйон Яни, але її побратими відмовили його, бо воювати треба з холодною головою, пояснили, що шалені почуття лише заважають виконувати бойові завдання. Тож Влад залишився працювати, але знав, що шанс помститися ще буде.

«З перших днів вторгнення я знав, що вдома сидіти не буду. Ми створили загін у Пісочині, чергували на блокпостах, але зброю нам у військкоматі не видали, і я вирішив йти воювати в тероборону. Обороняли Харків разом з іншими силами», – пригадує «Заєць».

Після двох місяців боїв та зачисток, під час яких тероборонівці діяли разом з кадровими військовими, Влад вирішив вступити до лав НГУ.

«Тут порядку та дисципліни в рази більше. Позивний взяв «Заєць», бо швидкий, поки всі думають – я вже дію», – з посмішкою каже чоловік.

Він брав участь у зачистці під Балаклією, звільненні Ізюма, взятті Підлиману. І з особливою повагою згадує про трофеї та загиблих побратимів, з гордістю – перших полонених. Окремо зупиняється на спогадах про відомого харківського митця, музиканта, художника та архітектора Антона Дербілова, який з перших днів війни добровольцем прийшов до 5-ї Слобожанської бригади НГУ та загинув у квітні цього року під Кремінною.

«З Антоном Дербіловим познайомилися просто. Було багато спільних друзів на Фейсбуці, та і в житті теж. Стояли під Кремінною, сам підійшов, запропонував селфі зробити. Потім декілька разів в одній групі чергували на передовій та їздили на підсилення. Антон завжди був на позитиві, завжди був душею компанії. На Новий рік, який ми зустрічали на передку, ми змінювали його відділення – він для нас всіх приготував подарунки. Як Санта Клаус. Шкарпетки, солодощі. Капєц, як приємно було!» – згадує військовий.

Влад каже, що у Харкові люди розслабились, у місто повернулось багато людей, ввечері лунає музика у ресторанах, люди живуть начебто мирним життям.

«Вони сидять, п’ють, сміються, думають що війна вже скінчилась, що їх вона не зачепить. Я теж був таким. Просто у них не було своєї Янки. Вони сліпі, як я тоді. Все може повернутися знову, Харків знов може бути в облозі, якщо ми не зрозуміємо, що всім треба воювати або допомагати. Янка це завжди розуміла. Я набагато пізніше відчув. Дуже її не вистачає», – говорить боєць.

Нагадаємо, Яна Червона на псевдо «Відьма» загинула 2 квітня 2019 року в результаті мінометного та артилерійського обстрілу гаубицями 152-мм калібру позицій підрозділу. У Яни Червоної залишилися син і донька (10 і 8 років). За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові народна Героїня України Яна Червона була нагороджена орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Раніше ми писали про Андроніка з позивним «Андрон», який потрапив до Богодухівського окремого батальйону ТрО у березні минулого року.

Та про Олега з позивним «Калина», який 25 лютого 2022 року вирішив попрощатися з цивільним життям та пішов до військкомату.

А також про бійця, який втратив ногу та повернувся на службу.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.