З перших днів став на захист держави: історія бійця з харківської ТрО

Історію бійця пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

До повномасштабної війни чоловік працював промисловим електромонтажником. 24 лютого 2022 року він був у відрядженні у Дніпрі, а вже наступного дня повернувся у Харків. Тоді на окраїнах його рідного міста вже йшли бої. Тож Дмитро вирішив піти добровольцем, аби теж захищати рідну землю. За цей час чоловік виконував бойові завдання на багатьох ділянках фронту, зокрема на Донецькому і Лиманському напрямках.  

– Запам’ятався бій у середині грудня 2022 року на Бахмутському напрямку. Це був тривалий бій. В якийсь момент, щоби не потрапити в оточення, наша бойова група вирішила відійти й перегрупуватися. Під час відходу я потрапив під обстріл снайпера. Під постійним ворожим обстрілом на позиції залишився сам. Були думки, що загину або потраплю у полон. Проте якимось дивом мені вдалося вирватися до своїх. Пізніше втрачену позицію вдалося повернути в результаті контратаки, – розповідає чоловік.

За стійкість і мужність, проявлені в боях, Дмитро отримав низку нагород, відзнак та медалей.

Раніше ми писали про полковника Рустама Алієва, який очолює прикордонну комендатуру вогневої підтримки в бригаді «Сталевий кордон», підрозділ формувався з нуля на його очах. Бійці новоствореної комендатури швидко опанували нетипові для прикордонників новітні засоби озброєння та стали на захист країни.

Та про Владислава, який понад рік служить у піхоті 92-ї ОШБр. Чоловік родом з Херсонщини. Після кількох місяців окупації, не замислюючись, він став до строю, хоча до цього і не служив, проте після пережитого під гнітом «визволителів» іншого шляху для себе не бачив. За час служби набрався досвіду та передає його новобранцям.

А також про Олександра на псевдо «Художник» – офіцера 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Творчого чоловіка війна зробила прагматичним, проте залишати військо він і не думає, бо найголовніше для нього — Перемога.